Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

ОЛЕКСА ІЗА Р С Ь К И Й :В І К Т О Р І Л Я Л Я(Закінчення)14Дні напередодні Нового Р о к у перем ерли, я к солдати н а чатах.О станній з н и х соняпш им дубом стояв над містом. Н іч з-зап лечей п ідкралася: звалила. П роте довго щ е вовтузи лася надп р о в а л л я м . . .В іктор саме прибіг до Н аталії О лександрівни. Г лянув у долину — см уж ка світла л и ш и л а с я . . . А день цей останній і останньогонапевне р о ку в П олтаві! Р ан ки н ад околицею квітли у В іктораперед очима райським и кущ ами. А вечори розбігалися, губилися.П ам’ятал и дні й продірявлен і настільною лямпою ночі.Т іл ьк и на свята проростали н іж н і сутінки і величний зах ід сонця.Л иш алося щ е к іл ь к а годин старого року, але скалам учених,збитих і пінистих.Л ьоку бабуся випровадж ала на веч ір к у до» товариш а. А в нього,я к і у В іктора, н е було святкового одягу. І нічого було з собоюв з я т и . . . Щ об н е пош кодити, В іктор помовкував, але в душ ібоявся, щ о брат зал и ш и ться вдома.Б аб у ся настирливо нам овляла. Зап евн ял а, щ о саме т ак і святкув ан н я н ай частіш е вдаю ться і пам ’ятаю ться потім ц іл е ж и ття.Б ід а мине та й забудеться, а радість п р и кож н ій нагоді зн о ву сходитиме,розцвітатим е!Б атька і м ам и щ е н е було з роботи. Н а чверть години забігалаЛ ял я. Р озстави вш и п ід столом ноги, сиділа вона в їдал ьн і у п ал ь ­ті. Т іл ьки розстібнулася. В іктор не дивувався сум іш і її строкатих настроїв: боляче було н авіть збоку п риглядатися до корінцівц их зад ерикувати х дотепів, цього см іху н авпіл з сумом, дож а р у навперем іш з блідністю вилицькуватого й лопатистого обли ч ч я п риятельки . В ін у кож ном у випадку точно знав, що зн а­чили й чим поясню валися її слова і вчинки, щ о її дратувало, ащо лишало^ її байдуж ою . І чого вона п ід Новий Р ік дійсно баж ала.Л я л я й Лю ба збиралися на ш к іл ьн у вечірку.Л я л я нап еред бачила ц іл у панорам у свята: натовп учнів у зал ій по к о р и д о р ах . . . Б ач и л а серед н и х і себе — я к воїна гарцю ватимей реготатим еться до с л із . . . Х оч весело їй буде частково.Б о буде й нудно, н авіть і г ір к о . . .