Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

6 В ІТ А Л ІЙ К О РО Т И ЧГЕЛАТІУ древньому гелатському манастирі, де збереглисярозписи з першого століття, поховано грузинського царяДавида. Він правив велично і люто. А коли помер, Давидапоклали у неглибоку яму та вкрили каменем —[врівень із землею. На камінній дошці нема навітьцарського імені. Де — звичай. Так у давній Грузії ховалицарів.Коли царі замовкають на зоріІ руки обціловані складають,А челядники злякано ридають —Тоді в палац приходять трунарі.Це — здавна так.Померлому царюРоковано без епітафій мармур.В ж е не гримлять гарматними громамиТі армії, що цар їх вів на прю.Правитель вмер.Хрипить мисливський рігІ царські пси кусають дошки віка,А мертвого царя кладуть навікиПід невисокий витертий поріг.Ну, наступіть!Не бійтеся тепер.На мармурі не вирізьблено ймення.Тут мрець лежить.Ступайте на каміння.Царя немає — цар давно помер.Царі по смерті скромними стають,А челядники — гордими, як барси.І царський кінь вж е скинув царські барви,Вже інші губи вина царські п’ють.О, вічний фарс!Дзеленькають слова,Коли царів ховають під порогом.Цареві не належить бути богом.Він — тільки цар.І з’їсть його черва.Та смертні й холуї.Вони минуть.Минуть, як сніг — без лементу, без драми,їх пронесуть крізь гори ці та храмиТа кинуть в забуттєву каламуть.. . . А поміж гір,Немов серед крижин,