Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

44 О Л ЕКСА ІЗА Р С Ь К И Йтет. А вечорами, з весни вж е, вона з В іктором п ереглядала в передпокоїй на веранді книги. В ідбирали на п р о даж . .,П акунок за п акунком п ер ев’язу в ал и ш воркою н авхрест і носиличерез садок і сусідські подвір’я н а С трітенську — до коромисломзігнутого до зем лі горбаня букініста з глухого завулочказа мостом. Його ін ж ен ер ська ш и н еля царського ч асу зам італаполам и вулицю . Р у к и — оранґутанґа. А вузен ьк а голівка рож евогод ід уся з білими очим а й гарним вусиком н ад дитячими: губкамиви гл ядала н а світ Б о ж и й крізь д угу власн и х ніг.Б агатьох книг, збірок творів другорядних російських авторів ін авіть кляси ків, позбувся за цей час і В іктор.У Л исенків купівл я найдрібніш их речей, крім книг, була історичною, н авіть вікопомною , інколи й нестерпно комічною подією.Т ак о ж х ар ч у вал и ся вони вбого й одноманітно. П роте заробітківніколи не вистачало, і щ ом ісячні п озичан н я у сусідів хоч п ’ятиабо десяти карбованців давно в ж е стало нормою.Тепер настав час придбати В ікторові костюм, сорочки, біли з­ну, ш карпетки, т у ф л і . . . Н ареш ті, хоч деш евенький, чемодан! Т е­пер треба буде утрим увати студента в К иєві! ..Н апередодні від’їзд у з дому, у день свого вісім надцятиліття,В іктор одерж ав подарунок: батькову святкову, щ е петербурзьку,краватку. Н итяна, Ц ілком св іж і й ж и ві, багряні й ч о р ­ні нитки.А ле від батькового годинника ю н ак відм овився ріш уче. Н е п ід ­дався умовлянням. Н е1взяв. У перся.З а літо В іктор раз, по дорозі н а Б и стрівку, н а річку, зайш ов доЗ ін и П ави. Вона саме складала іспити в педагогічний інститут.Зраділа. А ле їй н е м ож на було заваж ати . І в той ж е день, навідлеглом у п л яж и кові посеред кущ ів, вгледів В алю Ш ерш інь.П ідплив. А піщ аний берег — щ о глибока миска.В алин чоловік подав р уку, витягнув' н а суходіл. І радо' говорив,говорив. В аля ж н іяковіла, соромилася чорт зн ає чого. Заси паланоги п іс к о м . . . В ал я зраділа, я к В іктор п лигнув у воду.І р аз за літо В іктор к у п ався з Л ялею і Любою. Б іл я Н и ж н іхМ линів.По дорозі н а ВЬрскло Л я л я н ам агалася н аш товхн ути розмовун а «високі матерії»: про' типи не героїв літературних творів, а . . .письм енників, про- архітектуру, ж ивопис і м у зи к у літературноготвору, про поліф онію . . . А ле даремно. Тоді Ляля кинула Віктораз Любою й пом чала, хекаю чи, стеж кою з гори. У лісі, ба-