Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

72 ЕМ АНУЇЛ РА Й Ствердо сказати, який саме вигляд матиме той завтрішній день, зародженняякого В; муках сьогоднішнього миі вж е спостерігаємо і перші неясні обриси якого ми вж е1передбачаємо'.Звичайно, й у ньому буде і добре, і погане.Тим то нам іза обов’язок править не задовольнятися тим, щопотрапить під руку, аби лиш воно було нове й передове. Наш обов’язок— іні на мить не втрачаючи з о в и д у боротьбу між добромта (злом, стояти за перемогу доброго качала.Мистецтво' своєю природою медіюмічне. Воно — чутлива антена,мацальце, простягнуте в майбутнє, яке вловлює і фіксує його1 попіереднізакреси. Через те передове мистецтво наших днів однаковореєструє і погане, і добре.Наше завдання — не забороняти й не викреслювати те погане,що його нам передвіщає передове мистецтво, як то пропонуютьдеякі кола, :і то не тільки комуністичні (які забороняють, крім поганого,також і добре в передовому мистецтві), а, беручи явища зате, чим воїни є, враховувати ці звістування, керуватися; ними і, відрповідно до них, організовувати! сили добра, що за них ми стоїмо,щоб гааїс ініе заскочило зненацька, як заскочив зненацька Ленін спраглуеоціялізму інтелігенцію.Але спрямована в майбутнє стрілка передового’ мистецтва вказуєнам також і на можливе в ньому добро, на ті нові, широкі перспектививсебічного розвитку людського духу, подолання закоцюблостиі духового зростання, які відкривають перед нами обрії, н е­озорі для наших слабких сьогоднішніх очей. Перед нами — безмежніможливості досконалевня.Візьмімо хоча б того самого Неруду.Коли він вихваляє Леніна або лає капіталістів, то він віддаєданину минулому. Та коли він віддається на волю свого поетичного'вадхнення, то він звістує майбутнє. Тоді він поширює і полей інтензивність нашого зору. Коли, наприклад, хиж і птахи чілійськогоузбереж жя стають для нього ожилими безплідними й понуримискелями, втіленим викликом цих скель навіки неприступномудля них небу, зойком: їхнього безсилого розпачу, то наші спроможностісприймати Божий світ таким видивом поширюються і обновлюються.Якщо, у передбаченні ленінської революції, Маркс або Енгельсмали підставу говорити про передовий характер1свого вчення супротисучасної] Йуе демократії, то нині такого роду твердження комуністів таїхніх поплшчників стають обманом, у кращому випадкові — ілюзією.Попереду не вони, а те, що їм протилежне — діялектична суперечністьсупроти них.І якщо виходити з наявного матеріялу, що його постачає нампередове мистецтво, то зміст1 цього майбутнього подвійний:1. З О'ДЩОГО боку, ВОНО НЄСЄ' в собі все ТЄ; зло, весь той морокзакамарків своєї душі, що їх людина не спромоглася досі у собі ви­