Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

НА АКТУАЛЬНІ ТЕМИМ И Р О С Л А В п р о к о п :н о в і ПУБЛІКАЦІЇ ПРО УКРАЇНУІ УКРАЇНСЬКІ ПЕРСПЕКТИВИТоді як українська справа в світі далі переживає деконьюнктуруі зацікавлення Україною в політичних колах вільних народівє мінімальне (про культурні, мистецькі, літературні кола ніа ділі, нажаль, майже взагалі не доводиться говорити), — українці не можутьнарікати на недостачу зацікавлення сучасною Україною серед західнихдослідників сучасної історії. Тут ідеться про людей, що їхв англосаксонському світі називають «политикел саєнтист», отже продослідника поточних подій, звичайно на тлі розвитку останніх роківчи десятиріч. У такому пляні Україною безперечно цікавляться, і тоне тільки молоді дослідники українського роду в різник країнах Заходу,але також люди, які з Україною ані етнічно, ані культурно непов’язані. Завдяки їм за останнє десятиріччя появилося декілька досліднихробіт про сучасну Україну, чи радше про розвиток на Україніза останні десятиріччя, точніше від революції 1917 року.Однією з особливих риіс цих праць є те, що їх не пишуть з апріорноюметою «ширити правду про Україну». Таку мету довший часставили собі, а подекуди: щ е й досі ставлять деякі українські еміграційніполітичні чи громадські кола. Ці наміри незвичайно шляхетні.Вони) випливають із щирого бажання допомогти українському народові,сказати про нього і за нього правду іншим народам. Для цієїмети в нас часто витрачають багато коштів і труду. Але така «місійна»робота наших еміграційних «амбасадорів» української справи частоцій справі не допомагає, а деколи простої шкодить. Справа в тому,що в основу такої роботиі покладене щире, але наївне бажання сказатипро Україну якнайбільше і якнайкраще, показати світові її«силу і славу», заховати її слабості, описати всі гріхи за наш у недолюна поганих сусідів або на інтернаціональні «мафії», словом,робити пропаганду. Такою літературою в нас у свій час завалювалиполітичні канцелярії світу, її пропихали в бібліотеки і дослідні центри,її зокрема слали американським конгресменам і сенаторам, вонаразом з різними декляраціями деяких наших діячів попадала деколив протоколи, конгресу США, а українська, преса залюбки їх реєструвалаяк українські досягнення. Що уся ця праця не спричиниласядо пізнання української справи у вирішальних колах Заходу і щовона неї піднесла нашого' престижу, — говорити не доводиться.