Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

В ІК Т О Р І л я л я 13Н іхто собі н е міг В іктора й у яви ти без його сукняної сорочки,без викривлен и х черевиків. Або — в нових ш танях: без «кишень» на колінах. Єдине, щ о йому на свято н ал еж ал о зробити— підстригтися в перукарні, н а чорний рубець ковніра припасуватибілу см у ж ку п ідкладки, ну, і наблистити оксамитомв з у т т я . . .К лопотання про задум ану спільно в еч ір к у від нього т е ж ніхтоне чекав. У се обійш лося без нього. Сьома К риж ан ськи й , за допомогоюбрата, знайш ов прим іщ ення й роздобув вина. Ю ра К а ­лембет, кавалер і танцю риста, — «музику», патеф он. Н іколай Воронійобчухрав військовий р о зп о д іл ь н и к . . . А н ай ретельн іш ев зял и ся з а діло дівчата.У м аврів н а «доісторичній» кухн і, в їдал ьн і посеред розсун у­того до крайніх м еж стола ч екали на друж н ю компанію звичайні,домаш ні, й рідкісні страви, н е бачені щ е в ж и тті к а в к азь к і овочі,ласощ і.Ж е н я К арташ , собі н а голову, н аш ви д к у п ід у ч у вала В ікторатанцю вати. Гарна і по-святковом у одягнена. З тим вальсам вінне давав дівчині проходу цілий вечір. А ле хап ав до танцю і своюн ай перш у в П олтаві п р и я тел ьку З ін у П аву, і красуню В алю Ш ершень, і «насміш куватого негритоса» — Н іну Б ондарчук.Зіна, бльондинка з м уреньким и щ окам и і гребнем попришпилю ваними кіл ьцям и кіс, — очі у н еї синє скло, — в р аж алаВ іктора роздвоєністю душ і й несподіваними ріш енням и. К р ем езна,здавалося, тілом і духом, вона б у ла н е тіл ьк и дивно відвертоюй сміливою, але й соромливою, ніж ною , м ’якою . З а столом, п ’ятьх вилин по дванадцятій, З ін а ск азал а товариш еві н ад вухо:— П іду в педагогічний інститут. С тану вчителькою у к р а їн ­ської мови. І літератури , звичайно. С ибірська тундра потребуєм ’яса д л я ком арів . . .В іктор глянув н а н еї сумно і раптом веселої розсм іявся:— Будемо, будемо сусідами! І в доброму товаристві, запевняю .З ем л як на зам л я к ав і й зем ляком п о ган яти м е, . . У країн а. Ні, півУ к р а їн и !..Розм ови під Н овий Р ік п очали ся плянам и, а кін чилися згадкоюпро р о злуку. П ереділка м іж сумом і радістю цілий вечір, ц і­л у ніч виблискувала, я к ск л о кели хів. Н а кухні, біля заставляноїгорш кам и й каструлям и печі, Сьома К риж ан ськи й , цокаю чисьз В іктором чаркам и, стурбовано розповідав, що його ш л я х зш >ву завертає н а Х арків. Мого страш ив конкурс до індустріяльногоінституту. Н а Х арків збиралася і Ж е н я К ар таш — медицина, іВ асильок П евний — архітектура, і Ю ра К алем бет . . . Й ому м ріяли ся геологічні розш уки і м андри. Я к здавна. Н іколай Воронійповертався до Росії: Л енінград. Х емія. А Н ін у Б ондарчук В іктор«брав» з собою до К иєва. Н а філологію . Щ оправда з умовою: «Якщо будеш слухняною !»