Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

14 О Л ЕКСА ІЗА Р С Ь К И ЙБ іл ьш ість товариш ів зал и ш алася в П олтаві. Д ехто йш ов н апедагогіку, дехто до будівельного інституту. Пів кляси не дум алопро навчання. В ал я Ш ерш ень, ц е звучало лячно, — виходилазам іж . В аля? Зам іж ! ?П ід Н овий Р ік, у позиченом у з арабських к а зо к палацикові,ясною стала В ікторові дум ка, щ о р еш та зими й наступна веснан ал еж ати м у ть у ж е, диво дивне, н е м айбутньому, а минулому,м и н у л о м у . . . К о ж ен з його' товариш ів скакав, я к через прірву,— через к іл ь к а місяців- власного ж и т т я у н ед ал еке майбутнє.П оза ш колуП еред світанком чорна ю рба в п альтах, к о ж у ш ках і п ід ж аках ,щ е радісна і в ж е п р и в ’ялена, ви в ал и л а к р ізь м аври тан ські дверін а п олтавську вулицю - Н а притруш еном у свіж и м снігом піш о­ходові всі х в и л ь к у ч екали н а Сьому К риж анського. В ікторовіздалося, що світло у вікні червоної вітал ьн і гасло так неохочеі довго. П рощ ально. Н азавж ди. Потім розійш лися ком паніями.Сьомі дісталася Ж е н я К арташ . І н а додачу гурт дівчат зМ анастиреької, А рхиєрейської і н авіть К олонійської. Дехто йш ова ж н а П авленки.Б агато молоді меш кало' поблизу, у центрі міста. Д ехто н а П а­нянці. П іш ов гурток н а Поділ.З Віктором зал и ш и л ася Н іна Б ондарчук. К іл ь к а квар талівз ним и йш ли Ю ра К алем бет і новий товариш з К обищ анів Вовченко.З р азу , я к берегом, піскам и, — порізаною світляним и про*-світами тінню , а потім усе м ісячним боком вулиць і К еллінськогопроспекту.15Ж овтен ьки й ґу д зи к Л исенкового дзвон и ка Л я л я н ати сн уланарочито по-святковом у: Н овий Р ік. Л уна п іш ла домом. А виявилося,що тіл ьки годш ш ик саме п и л яв пообіддя. У х аті щ ойнос в іт а л о . . . В ікна в їдальн і світилися по-ранковому. Я к щ одня,двері давно в ж е випустили н а вулицю м атір і батька. Зам кн у всяв своєму білому зак ап ел кові Л ьока. У ясній кім наті з книгами,з тінню по діягоналі п ерерізаним столом, сном праведника спавгульвіса.Бабусю , сл у х н ян у й безневинну, Л я л я зр а зу п оцілувала в щ о­ки й опинилася в коридорчикові з столиком-грибком. Р о зш а­рілася.Р ай ська ти ш а в хаті. «С таросвітські батю ш ки та матуш ки» н аканапі. А вона — я к вихор! З гамором . . . Г лян ула, а в розм оченихо кулярам и очах бабусі — веселі м олоточки п о б л и скую ть. . . З а­хотілося навести в домі порядок!. . . Л я л я у В іктора н а ліж кові! У сілася якнайзручніш е. Р у к иїї неспіш но куйовдять чорну чуприну, м нуть в у х а й лоскочутьшию й груди. Б удять.