Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

vsЕМ АНУЇЛ РА Й Свитися від своєї генія льної оригінальної творчости і підкоритися вказівкамсоцреалізму.Тим часом, крім уже згаданого «ізлісного», в усякому разі непримиренногоемігранта Буніна, так легко й охоче прийнятого радянськоювладою, ми можемо навести прикладні Купріна, Шмельова,Шишкова, О. Н. Толстого, часто ворожих супроти радянського ла>ду,але зате міцно традиційних, далеких від будь-яких «новацій» письменників,які чудово зжилися 3і радянською владою і померли вСРСР своєю смертю після іноді довгого, завжди спокійного життя.Визнаний також і перевиданий в СРСР фейлетоніст-віршороб СаваЧорний, який помер на еміґрації як непримиренний ворог революції,проте нездатний до високої віршової та словесної культури.Зате Олексій Ремізов, один з найбільших новаторів російськоїпрози, письменник світової слави;, перекладений майж е всіма, іноземнимимовами, хоч він і співчував радянській владі, проте1 так і{залишився за бортом.Було б помилкою гадати, ніби на Заході завоювання передовогомистецтва відразу зустріли розуміння й визнання. Його піонери уXIX сторіччі, Ж ерар де Нерваль, Бодлер, Ван Ґоґ, померли у злидняхі передчасно-. Уже у XX сторіччі славетний роман Пруста небув прийнятий навіть передовим журналом „Nouvelle revue française”,а не менш видатний роман Джойса «Уліс» довгий, час був взагалізаборонений в англо-саксонських країнах заі обвинуваченням у гаданій«неморальності». Скандали на виставках передового малярствай на виставах передового' театру довго були: звичним явищем.Ненависть Гітлера (можливо, тому, що сам віія у малярстві виявивсяневдахою), який знищував шедеври передового мистецтва, загальновідома.Щ е невдовзі перед останньою війною реакційний французькийщотижневик „Gringoire” накинувся з брутальною- лайкою на передовулітературу, на Кльоделя й Ж іда, на Лярбо й Пруста. Коли ж йогозапитали, що бо він їм протиставить, то- ж урнал відповів: романи,які служать розважальним читанням для широкої публіки, авторівяких обирають до Академії, тобто П ’ера Бенуа, Анрі Бордо, братівТаро, Андре, Моруа та ін.Якби Куртс-М алер жив за наших часів, то, безумовно, він бувби зведений у клясики соцреалізму, і мене дивує, що радянці щ е невоскресили; Ш пільгаґена і найнуднішу «Дачу над Райном» денеякого,нині тривко забутого Бертольда Ауербаха, що нею, пам’ятаю, менеу дитинстві мучила одна ліберальна тітуся, силуючи її читати.Але в СРСР і насправді перевидається щось у цьому роді, санме — інший плаский і бездарний сенсаційний роман XIX сторіччя,«Ґедзь» денеякої пані Войніч, позбавлений будь-яких мистецькихдостойностей, зате такий, що зносить до небес революціонерів і ганитьпоганющу реакцію.Бачити, все таки, що все це вариво кріпко померло, якщо навіть