Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

В ІК Т О Р І л я л я 21П. Багацького. Нічого н е треба забувати. Добра особливої. Щ езло. А ле н е добро». — Дописка: «Десь читав так і „словосполучен н я” — К ороленко п рези дент Росії, Гавптм ан — Н імеччини. Нем ож у пригадати де».«М истецтво, творчість, благодать! Що> за чудова країн а, що заклім ат! Я ка багатю щ а історія!»«Ц віт сили, цвіт ж и т т я — у книги! Щ об не пересохли н а м а­х о р к у високі досвіди лю дства».. . . В іктор посм іхнувся. Занотовані, дум ки в р ази л и . . . краснодухістю. Н абридали. Зам ість гострих спостереж ень і думок,скрізь, з-за кож ного ку щ а й дерева, в и гл ядали таєм ні н ад ії на доситьпарадне, п рисвячене творчості ж и ття, буття . .. Вороном к р я ­кали роки: «Сімнадцять! Сімнадцять!»Згодом, н акрути вш и сь у кріслі, в зя в свіж и й зош и т і записав:«Рік 1937». І в ід р азу глянув н а карикату р у н авіть найпростіш огочину людського': н а пром окачку р о ж е в е н ь к у . . . Вмочив перо ватрам ент і н ахи лився н ад столом: «Перш е січня. З Л ялею н а„старому дворищ і” й біля м анастиря. Зачіп алася, сичала й ки ­піла. А в мені н а все це н і луни: я дум ав про „В едм еж ат”. О повідан н я несподівано ускладнилося. Ж одного р яд ка н е м о ж у н ап и ­сати за пляном. Усе йде поза передбаченням . Р яд к и й абзаци снуються, сную ться н а п у сти рях задум у, а передбачні вузли, е ф е к ­ти., пуан ти — випадаю ть! Даної тіл ьки непрош ене!»«Не д у ж е захоп лен а панорамою міста н а міцно утрам бованихх в и л я х зем лі, н а тлі останніх плес сонця посеред червоних іф іал к о в и х снігів, Л я л я розговорилася, р о зкричал ася . . . А в менеперед очима дрібно’ виписані сплетіння невідом их вуличок ікварталів. Н ими піде моє оповідання. Н ародився страх: що недопиш у, н е проб’ю ся . . . І П олтава на горі — н ач е символ ж и ттялю дського, долі . . .Т а вихід зі становищ а один — писати, ж и ти сторінкою . У никати,здається, треба п огляду н а п ереплутану, н а таєм ничу цілість.Щоб не опанувала м алодухість, задуха».«Часом наступаю ть дивні години, дивні миті: невидим і тран с­м ісії регулю ю ть подачу слів. Вони самі розливаю ться по к у х л я хсцен, по батеріям розділів. І скрізь текст виходить встановленогорівня. Щ е далекої перед задум аним кінцем , без приводу й попередження, виливається н а папір останнє речення. Ясно в ж е: оцесп равж н ій кордон, природна меж а.»«П исання, я к гриби, я к дощ, — природа. З м алої хм ари —м алий і дощ. С ліду в п ам ’я т і н е зал и ш ать будні. А зн ачні завдан ­ня, великі твори, я к затяж н а непогодь. Т ом лять душ у, вимотую тьсерце: праця! .. З ате настає і день п ер ем о ги .. . Головне в ж и тті,щоб увага до нових задум ів п ’я л а ся до м айбутніх речей. І така ж доі знем ож ення, до старости, до смерти!»