Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

В ІК Т О Р І л я л я 41До останнього д н я ш коли В іктор не ховав зі столу ні Ґете. н іШ іллера, н і Ж ід а. Н іколи стільки уваги не п р и д іл яв щ оденнику.І, дивно, р о з к и с а в . . . тіл ьк и над щ оденником: «Я тяж ки й ,я к м ертвяк! І уникаю зап и суван ня — зелені вони? — в аж л и в и хдумок: полюю н а ласочок в очах ш к іл ьн и х товариш ів . . . В душ іні сумнівів, н і страху . . .Т урбую ть не іспити! Т урбує . . . кри ж ан и й холод в очах то ­вариш ів. Заздрість. Н авіть ворож ість. Б ай д у ж ість н а кож ном укроці. Н аче спрага — роізійтися, розбігтися. Забути.А половина мого щ оденника: погода й краєвид, небо.Н авіки засипає день. Вмирає. Синіє востаннє. А п ро ц е дум а­ю ть тіл ьк и горобці н а дротах.П ісля перерви, спробуйте дощ у. Ось-оісь залопотить об дах,об л и стя старої акац ії, загр у зн е в пилові н а подвір’ї. Л япне к в ітцімеж иочі, в око'. Р ож евій . . . А вночі піде — н ал л є калю ж і. Р ан ­ком одну краплю додасть, дві. Н айбільш ого калібру . . .П араш ути бузини зелен кувато білі.Я смин такий густий: пош укай листя!.. Весна.П роте сонце залетіло* по-літньом у високо: погрож ує втечеюу безвісті всесвіту. Н адворі під вечір, я к к р ізь ж о вту склян ку.А в х аті серпень, вересень, ж овтен ь: горять, палаю ть вікна».Н аступний запис — червневий.«Сонце — смолоскип серед білого дня. Зелений килим травизаправлено під рам у квітн ика н ад кущ ам и. Є квіти сині і білі.П аную ть п роте рож еві й червоні. К олесом калачи ки п ід липою ;змійовиком р іж к и цегли.Ц иганський табір довкола м ене — подуш ки н а лаві, на стільцях, ковдри на ш нурах, ки лим і килим ки настовбурчилися середдвору. С тілець п ід Л ьокиним вікном. К н и ж к а н а ньому, записникз червоним олівчиком під ребра.Ц ілий в ік н е читав, н е писав. У чора був заклю чний іспит: знім ецької мови. У чора я був учнем десятої кляси.Т епер у відставці. Т епер у м ене літо: н атяг парусинові ш таний си дж у н а траві. Голубів пантрую , поглядаю н а кн и ж к у йзаписник.А ле к о з и р е м . . . тіл ьк и мій річковий к а р т у зи к н а м аківці.Сумно».*Н овину п ро атестат відм ін н ика приніс у дім М икола Григорович.У читель цілковито поділяв бабусину радість з цього приводуй д у ж е добре розум ів п ереп лутан ість безлічі В ікторових почуттіві дум ок найрізном анітніш ого пляну.С трах перед свіж им и л аш тун кам и н а кону його ж и ття, перевтомаі... р озчаруван н я досягненням!