Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

К Р И Т И К А І БІБЛ ІО Г РА Ф ІЯ 121цього складного явища українського«культуртреґерства», яке мало впливна вестернізацію і піднесення рівнямосковської культури, але рівночаснобезпосередньо вплинуло на зубожінняукраїнського інтелектуальногожиття. Це друга сторона цьогоявища, про яку ми часами забуваємо.Автор твердить, що «представники»київської науки «стають майжевиключно єдиними рушіями культурно-релігійногой духового розвиткусеред московського суспільствав цілій московській державі» (стор.27), а під кінець праці пише, що«певні елементи» київської «культриі науки, які дісталися на московськийґрунт в добу ГетьманськоїУкраїни, не тільки продовжуваливпливати на російське суспільство,але зберіглися аж до новіших часів»(стор. 134). Відомо, що впливкиївської культури не був «виключним»у формуванні московської культуритого часу. Слід узяти доуваги також західні впливи, а зокреманімецькі, які грали важливуролю в піднесенні культурного рівняМосковщини. Якщо ж прийнятигіпозету, що москвини прийняли«київську культуру», тоді можнабуло б зробити логічний висновок,що вони психологічно й інтелектуальнонаблизилися, а навіть «уподібнилися»до українців. Проте історичной соціологічно це було б неможливодовести, бо росіяни творятьзовсім відмінний психологічнийтип від українців. Також слідузяти до уваги ідеологічний аспектвпливів української культури. Вистачаєпроаналізувати проповіді Т.Прокоповича московського періоду,щоб довести, що їхній зміст бувмайже виключно пристосований довимог Петра І, фактичного головимосковської православної церкви,і утверджували концепцію «третьогоРиму» та заперечували українськуконцепцію Києва, як «другогоЄрусалиму». Проте автор зовсім неаналізує змісту творів Прокоповича,які є першоджерелом для даноїпраці.4)Розглядаючи окремі джерела культурноговпливу на Московськукультуру, треба брати до уваги впершу чергу колонізаційні процесив Східній Европі, а зокрема наУкраїні.У XVI і першій половині XVIIстоліття занотовуємо переселеннядеяких українських міщанських,козацьких родин на територію російськоїдержави. Відомо також, щопід кінець XV ст. в Московщину переїхаликнязі Більські й інші чернігово-сіверськікнязі. Згодом подалисякн. Глинські. З 1500 рокупід володіння Москви перейшлиЧернігів, Новгород-Сіверський таінші міста. Причина еміґрації українськихвельмож лежала в політичнійі релігійній площинах. Процеснасильної католизації українськогонаселення Польщею сприявцьому колонізаційному рухові. Колонізаціяскріпилася по Люблінськійунії в 1569 році. Прийшов великийрелігійний, економічний і політичнийутиск з боку Польщі, і цесамозрозуміло сприяло переселеннюукраїнців. Докладніше питанняколонізації розглядає в своїх працяхакад. Д. Багалій.5) Бажаючипоширити католицизм на Україні,Польща почала збільшувати свійнатиск на економічному секторі, забороняючиправославним провадититоргівлю і обмежуючи їхнє членствов цехах. Найкраще цю ситуаціюілюструє петиція львівських українців1609 року до сойму: «Утяженієстесьмо ми, народ руський,ярмом над єгипетську неволю, ж енас без меча, але горій, ніж мечем,с потомством вигублюють, забороняютьнам пожитков і ремесел обходоввш еляких. . ,»6)Ці утиски безпосередньо спричинилисядо затіснення торговельнихзносин між Україною і Московщиною,яка в очах тодішнього укра­4) Феодан Прокопович, Сочинения.Москва, 1961.5) Д. Багалій, Очерки из историиколонизации и быта степной окраиныМосковского государства (т. I.1887), Історія Слобідської України(1923).6) Чтенія в Общ. Нест. Літоп., кн.5, стор. 209-210, Київ, 1891.