Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

66 БО ГДАН БО Й Ч У КУже народ — одна суцільна рана,Уже від крові хижіє землядано назву «Пророцтво 17 року»; тут тяж ко знайти логіку, бож таканова назва може комусь сказати, що такі неприємні картини стосуютьсядо часів революції; іншим, що якраз здійснилося пророцтво самостійницькихсил 17 року. І може бути неприємніше самому цензору.У вірші «Перехожий», який Симоненко присвятив Ліні Костенко,потоптано волю покійного поета і присвяти не подано. Звичайно, причинмистецьких тут дошукуватися не треба, ім’я Ліни Костенко звучитьевфонічно і згідно з законами всякої естетики:; може, не звучитьдобре для офіційного вуха, яке функціонує за іншими законами акусстикиї;вірш з присвятою був би заясний і забагато казав би про долюпоета у «вільній» У країн і. . . У вірш і «Одинока матір» у дванадцятомурядку змінено «хоч наречений твій ще не зустрів тебе» на «хочнаречений твій ще не знайшов тебе» — це виглядає як оборона моралі,бож як вагітну 17-літню матір не зустрів ще наречений? .. Не мисленнев ідеальному радянському суспільстві. Також в останньому рядку«Благословив розстріляний народ» пропущено слово «розстріляний».У поезії «Може так і треба» викинули першу строфу, що засуджуєпадання на коліна перед геніяльними людьми, — це робить враження,що якраз наїдання на коліна є згідно* з офіційними' «мистецькими»принципами. . . У вірші «Задивляюсь у твої зіниці», який має 8 строф,викинули 4 строфи1! Це сталось 1964 року не за Сталіна, ніби в країніпошани до волі, до людини, до творчости її.Таким чином цензура офіційно підкреслила значення ідей Симоненка,призналася офіційно до тих закидів (холуйства, народнихран, розстріляного народу, що гуде боротьба з ними за ж иття і праваУкраїни), які поет висловлював без наглядно точної адреси. Не будуперераховувати десятки менших змін, майже в кожній поезії, бо ціречі поза мистецтвом, але говорити про них все таки треба, навіть вЮНЕСКО, навіть на міжнародному літературному полі, бо вони загрожуютьсмертю самому мистецтву, — не згадуючи вже, щ о цеплювання на пам’ять померлого поета. Далі перефразовуючи, скажемо,що до* цього можна ще додати, що в Києві в глибокому смуткувідзначено посмертне 30-ліття з дня народження поега; можна щедодати, що запрошено до участи в урочистостях його старенькуматір; ще можна додати, що останню збірку «Земне тяжіння» висунутона Ш евченківську премію *) (ми від нашого видавництва додамоще збірку «Берег чекань») — і образ всієї блатоденственної атмосферибуде повний.*) Тим часом як стаття пішла до друку, надійшли відомості з Києва,що Симоненко нагороди не дістав. Ред.