Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

П Р А В И Й Т А Л ІВИ Й УМ О Н АСТРО Ї 75у своїй літературній творчості. Він однаково ненавидів і всілякогороду соціалізм, і модернізм у мистецтві. Розділ про' Олександра Блокав його «Спогадах» повен саркастичних випадів і їдких кпин.З численних приватних моїх бесід з іним у цих питаннях я; винісвраження щодо систематичного, принципового неприйняття модернізму,бажання мірою сил залишатися у межах, визначених Пушкінимі навіть Львом Толстим, хоча, на мою скромну думку, Бунін бувталановитіший за цього останнього, особливо' як стиліст.Він не визнавав не тільки Блока, а й Андрея Белого і Розанова,вваж ав їх за дегенератів ,1 майже не слухав, коли я намагавсячитати йому ті кращі місця з їхніх творів, які, на мою думку,на могли не подобатися. Бунін махав рукою : «Ну, так, авжеж, це не*-н отно, але взагалі, вся решта ...» — і запопадався знаходити в них,не без уміння, стилістичні огріхи. На мій погляд — не завж ди обґрунтовано.Навпаки, Андрей Бєлий, який завж ди симпатизував революції іякий, ще за схваленням Володимира Соловйова, що перед ним вінблагоговів, добровільно повернувся з-за кордону до СРСР, протебув передовим письменником і новатором, — ніколи в СРСР не перевидається,постійно перебуває під партійною анатемою у пресі, аза Сталіна було заборонено навіть згадувати його ім’я.Так само заборонені там і інші передові новаториНі одна течія світової літератури та мистецтва не заслуговуєтакою мірою на назву академічної, як соцреалізм. В»ін іанічим відакадемізму не відрізняється, в усьому з ним тотожний. В* обох ісліпий послух начальству, і бездушне моралізаторство*, і загальноприступнасірість мови, і слідування в усьому загальноприйнятимформам виразу та мислення. Соцреалізм, — яскравий вияв і незаперечнийдоказ безнадійного' консерватизму радянської влади, якаоберігає здобуті нею в революції для себе привілеї. Висувані соцреалізмомнікчемства, всякі там шеремети, дмитерки або К о р н ій ­чуки, кочетови — ніщо' інакше, я к офіційна урядова література,явище аж ніяк не нове, питоменне вісім найреакційнішим режимамминулого1. Доводиться дивуватися лиш е розмірам, що їх воно набрало'.Індійські магараджі або італійські деспоти доби Відродженнязвичайно задовольнялись одним двірським поетом.Цікаво також розглянути, чому відповідає ця література у вільнихкраїнах. Як ми бачили, співжиття справді передового й свободногомистецтва з нелюдяним автоматизмом революційних схемдалеко не завжди протікає рівно. Тичина, Поліщук, Осьмачка, Йоганеен,Бєлий, Мандельштам, Хлєбніков, Бядуля і багато інших п е­редових мистців тяж ко від революції постраждали.Угорського поета Аттілу Йожефа, можливо, найбільшого за всенаше сторіччя, члена. КПУ (ще один яскравий приклад симпатії передовихмистців до революції) довели до самогубства вимогою відмо­