Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

46 О ЛЕКСА ІЗА Р С Ь К И ЙТ епер лупнув очима — з а вікном свіж и й ранок. Б езн астан ­но р о зкручувал ася стрічка пісків і соснини. З а Д арницею полетіли в вагон верби, заб р и зкал и в очі калю ж і й озерця. Т яж ко н ал ізна сторопілий потяг залізн ичий міст.Б ар в н а вода попід мостом іскри лася і дзю рчала, булькала, ігарувала. Б уло її, здавалося, т іл ь к и по горло.П раворуч — місто на горах. Л авра.Сонце і Дніпро.*Н апередодні від ’їзд у з П олтави В іктор розш у кав н а П ороховійу ч и теля у країн ської й нім ецької мови. Т арас Григорович К ам ’янец ький вийш ов на веранду багатоквартирної м азан ки при повному параді: у виш иваній сорочці з українською краваткою . . .Т аким бував він у ш колі: солідним і байдуж им . Н ам агався не помічати н і лю дей, н і речей. Т іл ьк и сьогодні був без м ирш авенькогоп о р тф ел ьчи ка під рукою .Здивувався. У нього н е було знайомих. П роте згадав, щ о з а ­прош ував, давно в ж е, зайти. І власноручно дав адресу. О біцявпоказати свій «Т лумачний словник укр аїн ської мови».Тисячі, ти сячі к а р т о к . . . П оперев’язу в ан і ш ворками, стьож камипош маганого ган чір’я, ниткам и. Обабіч столика й «кухні» н аослінчикові, попід стінами, понад полицям и к н и ж о к — м атер іялид л я словника: розп ирали ребра картонових скриньок. їх н а­крито було горами газет. Н а газетах, н аче кури н а сідалі, к у н я ­л и горш ки, кастр у л я, сковорода, чайник. Н авіть м ілко нарубанідрова прим остилися . . .Р озглядати? ! А ле погомоніли. Т арас Григорович доварю вавборщ. Я к кіт, п и рхав і кош тував вариво, у в аж н о всл у х ався н а­че й цмокав-прицм окував.З П авлом Йосиповичем востаннє ходили у степ. Х ліб був у ж ев копах. С терня неозора. Т ільки сіра м атери нка над стеж кою .П роте зустріли й пш ениці на пні: поваж ні, горді здалеку, а зб л и зька проісті. П еретяли галяви н у васи льків серед сухого пирію . Довговідпочивали під чагарником ш ипш ини з вицвіли м листям.П авло Й осипович вваж ав, щ о тепер В ікторові буде не до писання.А ле зовсім забувати н е м ож н а . . . Т реба буде вчи ти ся п рацювати в ч и тальн ях і бібліотеках. І н е брати трагічно ні студентськікутк и по київських кухнях , н і гуртож и тки : спостерігати! . .Т и ж ден ь п еред від’їздом В іктор попрощ ався з Лідією Я ківноюЛ ебеденко. П росила не забувати.А в день остаточного прощ ання з П олтавою , ранком, встиг побуватиу Н аталії О лександрівни Л ісовської і Й оганни К ар л івн иКенігсберг.