Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

В ІК Т О Р І л я л я 33Ц ілком діловими й точними. П роте і над ними, вреш ті-реш т,нерідко здійм ався рож еви й т у м а н . . . П ід л ін ій ку і ц и р куль обрізанийбрунат йото лисини, блискучий носик у червоних ж и л к ах ,рож еві щ оки — випроміню вали світло . . .А в пам ’ять запоморочених учнів п х ал ася байкова сорочкаН ім ченка. П о-російському н а випуск, проте коротенька і п охватна.З а одним м ахом з нею м и лькам и і напрочуд блискучий рем і­нець, і тем носині ш тани від костю ма, і «попівські» ботинки. М ’я ­кен ькі т а зручні.Н априкінці сьомої кляси , перш ого травн я, — у день від криттяп арків, п очалася сп равж н я друж б а В іктора з Н імченком. М иколаГригорович реготався н а л ав і п еред квітником. К аш л я в у п л а­ток, протирав ш к ел ьц я золотих о к у л ярів і, вздрівш и п еред собоюучня, ж алівся, пирскаю чи, на кн и гу на лаві, ти кав пальцем : оповіданн я Н е ч у я-Л ев и ц ького . . .Н а х в и л ь к у В іктор присів. А ле попередив, щ о розігнався н авиставку, до музею .— Підемо разом . Я н авіть н е знав!М узей оглядали до вечора. З р ан к у до вечора. П очали відповітових гербів П олтавщ ини н а будинкові й скитсько-сарм атськихкам ’ян и х бабів н а п одвір’ї колиш нього земства. З акін ч и л иколекціям и м арок і грош ей на піддаш ш і. Досі вони н е ц ікави лихлопця.По дорозі додому, М икола Григорович попросив відвести його,В іктор признався, щ о нові в р аж ен н я й зн ан н я створили р о з­логі околиці довкола його' давніх твердинь: самого' чудо-п алацу йм алярства . . . А ле він би р о з’єднав краєзн авчий м узей і картиннуґалерію . М узей н а Р ізн и ц ьк ій горі такий гарний . .. Я к рококовийсобор над кручею . . . М огутня колонада й манірно вигнуті сходина убогу вулицю , н а дахи по зеленій г о р і. . .Дійсно, скарби серед народу, серед бур’ян ів У к р а їн и . . .А д л я у країн ськи х х ат і м линів, д л я чум ац ьких гарб і р ізьб л е­н и х саней, д л я виш ивок н а дітях, ж ін к а х і к о заках треба побудувати. . . Бо в п алац і К ричевського, бо за різьбленим и столамив розм альованій В аси льківським зал і В ікторові в ви ж ався парлям ен т П олтавщ ини. І н авіть мирові переговори У країн и з р о з­трощ еним ворого м . . . Про ц е він н е ск азав Н імченкові. Щ о бм усив відповісти йому вчитель? !Ш видко одначе вияснилося, щ о М икола Григорович здогадувавсяпро В ікторові помисли і мрії. Х оч мова у н и х н іколи н езаходила про У країну. Про історію Н ідерландів, ф орм уван н я сучаснихнацій Европи, про боротьбу м іж ф лям ан дц ям и й валлонами у Б ельгії, зм аган ня мов і к у л ьту р у Н орвегії і Ф ін л я н д ії. . .Н е було потреби згадувати У країну.Т ільки побоєвиш у М азепи й К ар л а з П етром було р аз влітк уприсвячено цілий день. Н а п очаткові серпня Н ім ченко повернув­