Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

цеві, що народився і виховувався в Німеччиніі якому загрожувала депортація. У Києві булипоказані «Клас Ейнштейна» — проект, якийхудожник реалізував у 2005 році, до 100-річногоювілею найбільш значущих науковихвідкриттів Альберта Ейнштейна, і інші фільмиПавла Альтхамера. «Клас Ейнштейна» — цедокументальний фільм, що оповідає про те,як вчитель-маргінал, якого тільки що скоротилиз роботи, впродовж шести місяців навчаєфізиці групу «важких дітей» з бідногорайону Варшави. Слідуючи всюди за учнями,художник фіксує акти соціальної взаємодії.Учасниця фестивалю з Німеччини МаріонПортен, що одержала як кращий молодий художникв 2003 р. премію Маріон Эрмер, реалізувалаза підтримки Гете Інституту в Києві2-екранну інсталяцію «Досить грати, істинареальна» в Центрі Леся Курбаса. Відео роботапоставила запитання про «достовірністьперформенсу». Достовірності надається особливийстатус істинності, тому що сама по собівона є тією правдою, яка не передаєтьсяі не відтворюється. Маріон Портен запросилаукраїнську актрису Тамару Плашенко (її головнийігровий майданчик — Театр на Подолі)для інтерв’ю на сцені про її особисту кар’єруі акторську освіту. Звичайно, концептуальнаустановка художниці працювати з актрисоює вельми специфічною ситуацією, по відношеннюдо залучення громадськості до творчоїдіяльності. Втім, цей біном художник/театральний діяч вже є відпрацьованим, такДомінік Гонсалес-Форстер співробітничалаз актрисою Марією де Медейрос (1990); ФіліпПаррено спродюсував серію публічних виступівпародиста Верба Лекока, в яких він спробував«перемонтувати» зсередини образ телевізійногоперсонажа («Публічна людина»,Марсель, Діжон, Гент, 1994–1995). А Маріонзосередилася на архетипічному явищі, вираженомув місцевому анекдоті, що його розказалаактриса, відсікаючи довгий наративяк зайве. І сфокусованість на цьому елементі,що відображає нашу історію, і на почутті гуморуактриси дозволяють художниці за допомогоюмистецтва наблизитися до розумінняіншого народу. Мовні стрибки з українськоїна німецьку та англійську мови підсилюютьтакож складнощі перекладу культури.Фестиваль першим розпочав здійсненняантирейдерских проектів в Україні з художньоїакції «Вибір мистецтва» групи «КонтраБанда» (Анна Алабіна, Гліб Вишеславський,Володимир Яковець). «Вибір мистецтва» — цеперформенс, що виявляється реакцією художниківна безвихідну ситуацію, що склаласяв місті у зв’язку з введенням в дію нового законупро оренду. Більшість художніх галерейі майстерень в центрі Києва закриваються, а їхмісце займає бізнес і комерція. Під загрозоюзакриття опинилися галереї «Художній курінь»,«Совіарт», «РА», «Гончарі», «АтельєКарась» та ін. Незабаром мистецтво буде витісненона околиці міста. Своєю акцією «Вибірмистецтва» художники демонструють туформу художньої виставки, яка стане дійсноєдино можливою в найближчому майбутньому— експозиція, влаштована на вантажівці,що пересувається вулицями міста. Революційнаформа акції вибрана не випадково,не варто забувати про історичний контекст(позачергових виборів до Верховної Радиіз серією протестів, організованих опозиційноюна той час партією), в якому проходитьфестиваль, вантажівка стартує з перетинуАндріївського узвозу та вулиці Покровськоїі рухається з Контрактової на Європейськуплощу, Майдан Незалежності, Михайлівськута Софійську площі. Своїм революційнимжестом художники закликають «проявитигромадянську позицію і сказати ні виселеннюмистецтва». І тут можна навести приклад, щомайже тридцять років тому Фелікс Гваттаріпроголосив стратегію суміжності, що лежитьв основі сучасної художньої практики: «Чимрозділ третій. РОЗВИТОК ПРОЦЕСІВ ВЗАЄМОДІЇ НА ПРИКЛАДІ СТРУКТУРНИХ ПОДІЙ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА129