Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

міста, потреби зелених зон, колективних городівта міських садів. Із словом «сад» асоціюютьсятакі поняття як робота, цінністьта процес. «Зелений Острів» стимулює громадян«діяти як садівник, аби бути частиноюпроцесу». Проект працює задля перевтіленнята поліпшення громадських просторів в міськомусередовищі, намагаючись реалізуватинавіть мінімальні втручання заради створеннягородів, садів, зелених оаз, місць для комунікаціїта взаємодії.Він включає показ візуальних матеріалівв громадській сфері, поширюваних в різнихлокаціях міста, презентацію зеленої кампанії,доповіді, відео та книжки на цю тему.«Дім, що кличе», або Тимчасове житло(автори: Кармела Жакобі Волк, Іфтах Алоні,Шіра Спречер, Ефрат Едіт Бенезра) представляєдвадцять п’ять панорамних фотоінтер’єрів будинків Бат-Яму, надрукованихна афішах великого масштабу і вмонтованихв автобусні зупинки в місті, що створюютьмаршрут проекту. Хатній простір — гістьв громадських просторах, був перенесенийв дизайн автобусної зупинки, яка слугує йоговіртуальним продовженням. Вуличні перехожіта автобусні пасажири, замислюючисьнад фотографіями будинків, перетворюютьсяна їх гостей. Різні групи мешканців бралиучасть в майстер-класі, що мав справу з природоюуявного та фактичного місцевого простору,пов’язаного з поняттям гостинності.Автобусні зупинки розказують історію нашоїтяги і конфронтують з нашими ж кодами стеженнята контролю. «Дім, що кличе» тимчасоводемонструє зображення членів громадиБат-Яму, що надає нового вигляду місту. Алепитання полягає в тому, чи буде ця тимчасоваінсталяція залишена в місті?Проект «City Mix» / «Міське змішування»,або урбаністична гра «Доклади рук» (автори:Група Ірбул) пропонував учасникам можливістьспробувати створити «місця в місті»:учасники проекту були запрошені побудуватиспоруди життєвого розміру, використовуючиблоки конструкції фактично без обмеженьта супровідної інструкції. Наповнюючи місце«приватними» будівлями, учасники проектумали також познайомитися з поняттямспільного громадського простору. Процесзмін і розвитку простору документувавсята демонструвався у вигляді проекції на місці,як частина проекту, дозволяючи відвідувачампродовжувати їх у прогресії. Проект має чотиривиміри: гра — задоволення, діяльність,доступна для всіх; майстер-клас для просторовоїорганізації, з використанням містобудівельноїмоделі; експеримент змішуванняміської структури, реалізованої без проектуі порівняння з результатами, досягнутимиіз залученням централізованого планування.Проект «Комунальна кухня», або Дворовакухня (автори: Тула Емір, Нісім Давидов,Наомі Сімхоні, Талі Бергел; освітлення: БрігітКартьє, Студія Баладі) звертається до соціалістичноїтрадиції планування околицьяк соціально автономних одиниць, що маютькомплекси спільного володіння громадськимискверами для використання мешканцями.Ці сади більше не виконують свою роль затишнихмісць для загальних зібрань. З цимв думці, автори вирішили створити унікальнийспільний робочий простір, де сподівалисяпобачити як громада зможе збиратися разом.«Комунальна кухня» використовує популярнеі легко доступне проведення часу: харчування.Відкрита кухня була побудована з наміромзібрати мешканців, аби провести вільнийчас разом, у спільній праці, ділячись абообмінюючись кухонним начинням. Проект«Комунальна кухня» — модель для освоєннявідкритих просторів, що привносить легкість,взаємодопомогу і спільний досвід, що існуєнавколо столу під час Єврейської Паски.В інсталяції «Розрив Труби», або Водогін,міський фонтан, автор Шелі Федерман від-оксана чепелик. ВЗАЄМОДІЯ АРХІТЕКТУРНИХ ПРОСТОРІВ, СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА ТА НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ…180