Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Оксана Чепелик. «Генезис / Genesis», експозиція«НЕМОВляЛЬКА_фрагмент», відео-проекція «Початок/ Origin», Андріївський узвіз, 20084) перебування у зоні «поза дискурсом», аджеукраїнське мистецтво виключене з національноїкультурної політики. Саме про це були знятіавторські документальні фільми «Реальниймайстер-клас» [126, с. 66] та «Музей» [127,с. 55]. Як зазначала у фільмі Оксана Забужко:«Митець в повному праві від лиця народу і історіївимагати від держави, котра, зрештою,є ні чим іншим, як інституціями професійногоменеджменту, тієї культурної політики, котразабезпечувала би елементарну прохідність голосу.Бо без підтримання інфраструктури цієїтрансмісії, ніколи не буде нарощеного культурногогумусу. Ми задля цього утримуємоМіністерство культури». Сучасне мистецтвосьогодні знаходиться у повній залежності відкомерційної репрезентації. Воно не належитьсуспільству — свідченням належності сталиб музей сучасного мистецтва, центр(и) сучасногомистецтва, медіа центр(и), фінансованіз податків громадян.Роль сучасної арт-критики помітно змінюєтьсявід вимог сцени. Так, критика всерединісистеми сучасного мистецтва виступаєяк практична теорія мистецтва, що є основниммеханізмом конструювання образів, понятьі термінологічного інструментарію. Критикастворює конструкти — тобто ментальні фіксаціїспостереженої суті, на зразок елементарнихчастинок у фізиці, генів в біології, психологічнихтипів або типів суспільних структур.Мистецтво повинно існувати не для музеїві дилерів, а для напрацювання та артикуляції новогомодусу «емансипованої чуттєвості». Музеїта мистецькі інституції повинні були б функціонуватияк сховища і лабораторії для естетичногодослідження світу, в той час як більшість цихустанов у всьому світі займаються пропагандоютоварного фетишизму і сервільного знання.Межі проблемного поля, значущість в німтих, або інших практик і артефактів у нас найчастішевизначаються не арт-критикою, а журналістами.В результаті художні процеси, яківимагають спеціального опрацьовування, спеціальнихнавичок, знання історії мистецтваі кваліфікованого знайомства з новітніми тенденціями,відразу ж втягуються в обмін новинмакросередовища і канонізуються без будьякоїекспертизи. І це при тому, що мікросередовищенайчастіше замінюється «тусівкою»— середовищем кланових пріоритетів. Дехтоз молодшого покоління прийшов в арт-критикуне через проблематику сучасного мистецтва,але через індустрію мас-медіа і молодіжнийстиль життя, стиль яппі, або маргінальнийстиль, з іншим визначенням культурних домінант,що породжують цей стиль і його апологетикув арт-світі. В результаті домінантамихудожньої критики стали загальнокультурнікліше, що замінили професійну аргументацію.Євген Барабанов вважає, що відмінність міжарт-журналістикою, залежною від редакційноїполітики, особистого положення і використовуванихмас-медійних засобів (з їх критеріямирейтингу, злободенності, сенсаційності), і роботоюарт-критика над спеціалізованими текстамизовсім не припускає непереборної стіни,а найбільш хворобливим є якраз розрив міжарт-критикою та мис тецтво знавством [128].Мистецтвознавство вбачається академічноюдисципліною, украй віддаленою від актуальноїпроблематики сучасного мистецтва.оксана чепелик. ВЗАЄМОДІЯ АРХІТЕКТУРНИХ ПРОСТОРІВ, СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА ТА НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ…246