Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Оксана Чепелик, інтерактивна інсталяція «Textual GENE / Текстовий ГЕН», 2004ська, польська, англійська, французька, німецька,іспанська, італійська, португальська,японська, китайська, корейська, арабськата інші, які можуть підключити механізмІнтернет перекладу. Так, послідовний перекладтексту на різні мови, якими володію (наприклад,українська, російська, польська, англійська,французька і т. ін.), провокує змінимого обличчя. Це своєрідна референція тезіРозалінд Краусс про відео-арт як психологічнуумову нарцисизму (допис «Відео: Естетиканарцисизму») [104, с. 184]. Така мутація сприяєвізуалізації культурних трансформацій широкогоспектру від збагачення до катування.І тут я підходжу також до теми бази даних,настільки актуальної нині, з одного бокувикористовуючи поняття мови як величезноїбази даних і механізму перекладу на іншумову як рівноцінної ресурсної бази, з іншогобоку, використовуючи процес конструюваннялюдської особи відповідно до просторовоїдислокації, де кожне слово, що покриває обличчяі визначає риси особи, має фізичні параметри:координати x, y і z у просторі, працюєз невидимою базою даних.Відповідно до моделі, спочатку сформульованоїФердинандом де Соссюром, щобописати такі, як англійська, природні мовиі пізніше розвинуту Роланом Бартом та іншимистосовно до різних знакових систем (наративу,моди, їжі й т. ін.), елементи системиможуть співвідноситися згідно з двома величинами:синтагматичною й парадигматичною.За визначенням Ролана Барта в «Елементахсеміології», «синтагма — комбінація знаків,які підтримані простором» [105, с. 58].Щоб використати приклад природної мови,яка промовляє фразу, нанизуючи елементиодин за іншим у лінійну послідовність. Це— синтагматична величина. Тепер подивимосяна парадигму, продовжуючи прикладкористувача мови, кожний новий елемент,вилучений з ряду інших елементів, співвідноситься.Наприклад, усі іменники формуютьряд; всі синоніми певного слова утворюютьінший ряд. В оригінальному формулюванніСоcсюра «теорія збирає одиниці, що маютьщось спільне, у групи, в яких можуть бутивіднайдені різні зв’язки» [106, с. 106]. Це парадигматичнавеличина. Та буде також зовсімне зайвим, якщо ми захочемо розвинутипоетику, естетику та етику бази даних у мистецькихтворах.Мова й ген — ці полюси були обрані, щобпроаналізувати прояв живих структур задопомогою дигітальних технологій, у їхньо-оксана чепелик. ВЗАЄМОДІЯ АРХІТЕКТУРНИХ ПРОСТОРІВ, СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА ТА НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ…222