Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

розповсюджену популярними ЗМІ. Замістьцього він сфокусувався на поданні нанопубліці таким чином, щоб використовуватиможливості нових медіа технологій, якісформували виставку з різноманітних інтерактивнихметафоричних картин [77].Весна та Джімжевскі, зважають на те, щомистецтво, яке надихає нанотехнологія, розвиваєтьсявекторно у двох напрямках, де один«говорить про зв’язки та взаємозв’язки»,а другий розглядає «темну сторону» — підключаючивимисел і уяву як у фільмі МайклаКрайчтона «Моліться» [78], який досліджуєапокаліптичний сценарій, «живлячись» науковимипідробками. На щастя, такі виставкияк «Нано» знаходяться попереду на шляхудо контрреволюції стосовно популярного баченнядистопії, представляючи блискуче задуманімультимедійні інсталяції, які можутьзробити такі комплексні ідеї як квантове тунелюваннязбагненними. Тунельний ефект,або тунелювання — це подолання мікрочастинкоюпотенційного бар’єру у випадку, колиїї повна енергія (що залишається під час тунелюваннянезмінною) менше висоти кулонівськогобар’єра [79]. Тунельний ефект — явищеістотно квантової [80] природи, неможливев класичній механіці [81]. Явище тунелюваннялежить в основі багатьох важливих процесівв атомній [82] і молекулярній фізиці [83],у фізиці атомного ядра, твердого тіла [84],в мюонному каталізі [85] реакцій ядерногосинтезу [86] і т. ін. За виразом Джімжевскі,«Художники відгукуються на нові науковівідкриття і навпаки. Це — те, що ми бачимов наш час, і я вважаю, що це дуже доречно».Роберт Сейн, директор LACMALab,та його координатор виставок Келі Кернівзаємодіяли з Керол Еліел, куратором музеюсучасного мистецтва, щоб опрацювати з командою,яка розробляла виставку, всі деталіцього «Нано» проекту. Він був представленийяк частина програми LACMA — NextGeneration, організованої відділенням розвиткуМузею та експериментальних досліджень,що ініціює нові моделі репрезентаціїмистецтва, аби розширити свою аудиторіюзавдяки не тільки формуванню виставок, алей розробці художніх проектів.Простори експозиції «Нано» проектуспеціально для LACMA у галереї на 10,000кв. футах розробили архітектори ШеронДжонстон, Марк Лі та Анна Розенберг із фірми«Джонстон Марклі та колеги». Модульніемпіричні виставочні простори з використаннямключових комп’ютерних технологійзабезпечували залучення різних почуттівлюдини, провокуючи більш широке розуміннянанонауки та її взаємодії з культурою.Досліджувалися різні компоненти «нано»,занурюючи відвідувача в радикальну змінумасштабу та сенсорних образів, що характеризуютьнанонауку, яка працює з розміромоднієї мільярдної долі метра. Відвідувачі могливідчути, що це означає — маніпулюватиатомом та зрозуміти наномасштабні структури,втягуючись у перформативний процес.Архітектурне рішення «Нано» виставкислугувало сполучною ланкою між приміщеннямигалереї Буна та імерсивними[87] просторами, сформованими медіа інсталяціями.Працюючи з альтернативнимимасштабами та розмірами, а також молекулярниминаноструктурами, виставка починаласяв холі зі складчастої тривимірноїповерхні, що зустрічала глядачів. Вона представляла«Дімаксіон», карту світу Фуллера.Відштовхуючись від філософських поглядівФуллера, доречно розглянути ще одну термінологічноточну його рекомендацію. Такяк поняття «існування» здається або безглуздим(тобто завжди науково невизначеним),або завуальованим правилом гри, то ми взагаліне повинні їм оперувати. На думку Фуллера,має сенс говорити тільки про настроюванняй не-настроювання. До появи мікроскопіврозділ п’ятий. АКТУАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МИСТЕЦТВА203