Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

мікросвіт не був неіснуючим, він був ненастроєним.Термінологічно неправильно говорити,що краса, яку бачить художник, не існуєдля бізнесмена, що думає тільки про гроші.Просто бізнесмен не настроєний на сприйняттяцієї краси, тому що вона не має значенняв його «тунелі реальності».В експозиції «Нано» виставки складчастіповерхні простих геометричних форм, що єпроекцією молекули вуглецю — фуллерена,створювали вільні простори, з’єднані повністю,або частково з іншими місцями та «сенсорнимигалереями». Їх фізичні об’єми відчутнотрансформували простір галереї,діючи як стартовий майданчик для переміщенняглядацького сприйняття з антропометричногов наномасштаб. В центральнійчастині виставки відвідувачі потраплялиу більшу Внутрішню ячейку, де всіма органамисприйняття взаємодіяли з молекулярнимиформами. За допомогою лише своєї тіні вонимогли маніпулювати й видозмінювати формивеликомасштабних проекційних образівтієї ж особливої моделі молекули вуглецю— фуллерена. Публіка також зіштовхуваласяз контрольованими тими ж таки відвідувачамикулями-роботами, прообразами атомів,що блукають у просторі та відтворюють високочастотнізвуки, наслідуючи фізичну діюклітин. Цікавим у цьому сенсі виявився концерт«Темна сторона клітини», реалізованийАнною Німиць (Австрія) та Ендрю Піллінгом(США), в аудіо дизайні якого досліджувавсяповедінковий феномен мікросвіту, а самепринцип боротьби за виживання [88].Мрією чи кошмаром нанотехнології є можливістьнепомітного моніторингу й ідентифікаціїособистості людини. В умовах сучасноїАмерики, позитивними моментами вважаєтьсяздатність виявлення злочинців і терористів,створення можливості для людей мати персоніфікованесередовище; негативна сторонапов’язана з тими самими явищами параноїтотального спостереження. Відвідувачі, щоприходять на «Нано» виставку, відразу ж піддаютьсягіперобстрілу безлічі камер, що оточуютьвхідний портал. Зображення відвідувачанегайно із цієї хвилини постійно висвічуєтьсяна стіні. Фотографія стає елементом бази даних,що відслідковує візуальні образи усіх відвідувачіввиставки. Концепція логіки бази данихта її конструкція відповідає практиці самоорганізації,що притаманна молекулам вуглецюі є ключовою у нанонауках. Користуючись,свого роду, абеткою Брайля атомного масштабу,цим методом «зчитування» через відчуття,фокус сприйняття науки перенесений з концентраціїзображення на ефект дотику.Життя, як ми знаємо, окрім вірусів, заснованена існуванні найменшого живого утворення— клітини. Зі своєю здатністю до самостійногоіснування та самовідтворення, клітина єпрообразом в ідеї центрального ядра «Нано»виставки. Специфічна архітектура виставкизаводить нас по спіралі у Внутрішню ячейку,до центру виставки та слугує аналогією нанопростору.Внутрішнє ядро провокує почуттявідвідувачів, ускладнюючи тілесні відчуттята розуміння масштабу. Безліч технологічнихпристроїв (камери спостереження, роботи,розташовані на підлозі, незліченні проекціїі сфокусовані звуки) створюють імерсивнесередовище, що викликає хімічну реакціюміж глядачами, художніми роботами та молекулярнимирепрезентаціями. Всерединіпростору відвідувачі експериментують із великомасштабнимипроекціями фуллерена,запрограмованими реагувати на дотики тінівідвідувачів. Найменший рух примушує фуллерензмінюватися, імітуючи поведінку атомів.Відвідувачі можуть експериментувати,маніпулюючи атомами і насолоджуватисяефектом впливу руху свого тіла на навколишнійсвіт. Буквально все на цій виставці реагуєна дотик і в такий спосіб налаштовує відвідувачівна відкриття та експеримент.оксана чепелик. ВЗАЄМОДІЯ АРХІТЕКТУРНИХ ПРОСТОРІВ, СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА ТА НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ…204