Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

численні суспільні підписки. Таке «зверненнядо щедрості усіх», в доповненні до суспільнихсум, дозволяє усім і кожному зробити внесоку колективний проект. Розповсюджуючисьчерез афіші або через пресу, підписка проходитьчерез усе XIX століття aж до 1960 рр.(Національний пам’ятник опору в Глієр, замовленийв Жіолі) і дозволяє здійснити замовленнячисленних пам’ятників пошани великимписьменникам (Расін, Вольтер, Лафонтен…),державним діячам або діячам науки (наприклад,Лавуаз’є). Підписка може бути здійсненамуніципалітетом, науковим товариствомабо групою індивідуумів, чиї імена потім оголошуютьсяпублічно в списку, або в написіна цоколі скульптури: «Пам’ятник, спорудженийза підпискою». Саме ця практика булазнана на теренах дореволюційної Україниі пішла в небуття разом з часами Російськоїімперії. Ця згадка, так як і назва пам’ятника,часто йде перед іменем митця.Треба було дочекатися 1930 р. і призначенняЖана Зайя, щоб здійснити прорив в практицізамовлення. Він запрошує Жана Кассу,Жоржа Хиїсмана та Луї Откера для обговоренняцієї проблеми. Дуже сувора практика,яка превалювала у XIX ст., мало-по-малу відкинута— замовлення починають надаватисяхудожникам поза Академією, підтверджуючидержавну підтримку живої творчості.Таким чином, започатковується ціла низкаважливих замовлень під час Міжнародної виставки1937 для оздоблення Палацу Відкриттів(Леже, Ербен, Ліпшиц і Лоран) та численнихтимчасових павільйонів, як-то павільйонМодерного Часу (Корбюз’є), Сучасних митців(Пенгюссоон і Гляйз для «супроводу архітектури»),або павільйон Повітря (Робер і СоняДелоне). Всього нараховують дев’ятсот замовлень,здійснених під час цього заходу.Паралельно цим замовленням, які характеризуютьсязусиллями щодо відкриття новаторськихтечій, Жан Зай напрацьовує досвід«1%», пропонуючи ідею, згідно з якою1,5% кредитів на будівництво освітніх закладівпризначаються для замовлення декоративнихробіт, що доручали б «художникам,що перебувають у скрутному становищі».Настінні розписи громадських будівель, такихяк Консерваторія ремесел (Андре Лот),амфітеатр Фармацевтичної школи (ШарльДюфресн), або ще мавпячий розплідникПриродничого музею (Рауль Дюфі) якраз єприкладами таких реалізацій.Незважаючи на інтуїцію Жана Зайя і численніспроби, тільки 18 травня 1951 р. мініструнаціональної освіти, П’єру-Олів’є Лапі, вдаєтьсяпідписати постанову, яка започатковує1%, як інструмент, що сприяє збагаченнюмистецьких надбань Франції. Процедура 1%дійсно дозволяє фінансувати монументальніабо декоративні твори впродовж реалізаціїархітектурних об’єктів. Як і декларуєтьсяв назві, бюджет мистецького твору є пропорційнимобсягу 1% від повної вартості будівництва.Оксана Чепелик, «Origin / Початок» медіа-інсталяція,міжнародний проект «Іллюмінатори», Міжнароднийаеропорт «Кольцово», Катеринбург, Росія, 2008(фото Бєлікова)розділ четвертий. МИСТЕЦТВО ТА АРХІТЕКТУРНІ ПРОСТОРИ161