Частина 2 - Інститут проблем сучасного мистецтва

Віталій Абліцов«Ян Станіславський відкрив нам шлях до Парижа…»Випереджаючи події, скажемо, що зірка Яна Станіславського світиласянад Миколою Бурачеком все його життя. Вдячний учень пам’ятав про Вчителяі в Парижі, де удосконалював свою майстерність у П. Серюзьє та М. Дені, і вКиєві, де працював до 1925 р., і в Харкові, де провів останні роки життя (митецьпомер в окупованому нацистами Харкові 11 серпня 1942 р.).Закономірно, що М. Бурачек високо поціновував благотворний вплив ЯнаСтаніславського на українське мистецтво. «…Перейдемо до художників, які неминули впливів художньої культури Заходу, але, перетворивши їх в собі, вмілизалишатися самими собою… слід на першому плані поставити могутню фігурупокійного професора Краківської академії мистецтва Яна Станіславського. Середполяків його називають поетом України, де про нього, на жаль, так малознають. Походженням Станіславський зі Звенигородщини, з Вільшани, і нянькоюйого була одна з подруг дитячих літ нашого Великого Кобзаря. Дитячі враженнянайбільш міцно впадають у душу, душа майбутнього художника була занадтовражлива, аби забути свої перші спостереження.І на каналах Венеції, серед галасливого натовпу паризьких вулиць, уприволзькій Казані перед ним вставали степи, білі хатки, верби, могутнійДніпро рідного краю. І щорік він вертав в Україну і малював там фарбами своїпоеми. Давно колись Станіславський виставляв ці кольорові поеми в Києві.Публіка з жахом віднеслася до нього, і, як тепер все, чого не розуміють, називають«декаденщиною», так і тоді кидали йому образливе слово — імпресіоніст…Станіславський багато зробив для українського мистецтва.Краків, Париж, до певної міри і Мюнхен були центрами, куди наша молодьїздила студіювати мистецтво… З Краківської академії вийшли: Жук, Бойчук, Новаківський,Труш, Северин, Гаврилко, Струхманчук, Касперович, Масленніков,також і автор цих рядків…» (Думки і факти // Музагет. — 1919. —№ 1–3).Зауважимо також, що між учнем (М. Бурачеком, 1871–1942) та вчителем(Я. Станіславським, 1860–1907) склалися теплі людські стосунки, що безумовносприяло їхньому мистецькому взаєморозумінню.Були й політичні причини навчання М. Бурачека саме в Кракові. Річ у тім,що за участь у студентських заворушеннях він був відрахований з Київськогоуніверситету св. Володимира й потрапив у заслання. Таким чином одержативищу освіту в Російській імперії він, зрозуміло, не міг. А Краків — це вже територіяАвстро-Угорщини, тобто закордон. Тим більше, що австрійська владана законодавчому рівні толерантно ставилася до українців.І останнє. Краків — один з центрів європейської культури, де в кінці ХІХ— на початку ХХ ст. зміст інтелектуального життя визначала діяльність мистецько-суспільногооб’єднання «Молода Польща». Крім захоплення загальноєвропейськиммодернізмом (естетизм, символізм, імпресіонізм), молодопо-• 626 •1. Паризький паспорт М.Бурачека. 2. М. Жук «Портрет проф. М. Бурачека» (1929)ляки виступали за відродження національних духовних традицій, врешті — занезалежну польську державність (особливо на територіях, що внаслідоккількох поділів, потрапили під російсько-царську самодержавну двоглаву корону).В краківських театрах йшли спектаклі за п’єсами Ібсена й Чехова, в літературнихкафе лунали поезії Тетмайєра, Каспровича, Стаффа, на малярськихвиставках глядачів захоплювали твори Виспянського, Фалата, Вичулковського,Мальчевського, Станіславського.Тому в Кракові навчалися не лише художники, але й майбутні письменники,музиканти, філософи України. Зокрема, тут студіював медицину класик українськоїлітератури ХХ ст. Василь Стефаник. Для творчої української молодітоді, власне, було два шляхи у високе мистецтво, науку: або через Петербург —столицю держави — «в’язниці народів Європи», або через Краків, Мюнхен, Париж,Відень, звідки розпочала своє сходження до вершин європейського визнанняплеяда діячів української культури.Власне, цей водорозділ значною мірою зберігся донині: вчитися або в російськихмистецьких вузах і ставати прихильником, насамперед, євразійськоїкультури, або у європейських — і по-справжньому збагачуватися досвідомсвітового малярства, літератури, театру.«Ще при заснуванні Української Академії Мистецтва серед професури їїнамітилися дві течії, одна, так би сказати, характеру європейського, що шукалашляхів українського мистецтва в побутовому жанрі, в українськомукраєвиді аби відбити настрої драматичні й чисто інтимні, але все це за допомогоютих технічних та живописних осягнень, що ними користувалося й користуєтьсязагальноєвропейське мистецтво… (Другий) напрямок, змагаючись висловитиідею та почуття пролетарської України, революційну бурхливу добу,замкнувся досі в занадто нерухомих формах та майже відмовився від фарб…• 627 •