10.07.2015 Views

Частина 2 - Інститут проблем сучасного мистецтва

Частина 2 - Інститут проблем сучасного мистецтва

Частина 2 - Інститут проблем сучасного мистецтва

SHOW MORE
SHOW LESS

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.

Віталій Абліцов«Ян Станіславський відкрив нам шлях до Парижа…»(Рим, Мілан, Флоренція, Венеція)» — це з листа Миколі Біляшівському — організаторуй директору київського Музею з левами (Національний художніймузей).Свідчення любові М. Бурачека до Кракова — серія міських пейзажів. Середних — витончені пастельні мініатюри. Нагадують похитонівські. Давняпольська столиця на Віслі стала свідком усвідомлення Художником, що живопис— основне для нього. Що з театром покінчено назавжди (хоча до кінцясвоїх днів М. Бурачек працював і як театральний художник).Творчі успіхи не спромоглися заповнити вакуум у душі митця, залишенийвідходом з життя Я. Станіславського. Потрібен був новий відданий однодумець.Взаєморозуміння та підтримку знайшов М. Бурачек у ТадеушаМаковського, який тоді мешкав у Парижі. Єпідстави твердити, що саме Т. Маковський переконавБурачеків перебратися з Кракова до Франції.Тадеуш зустрічав подружжя (художник прибуву Париж разом з дружиною та донькою) уфранцузькій столиці. З Північного вокзалу друзівирушили до польської колонії, де мешкали й художники,й музиканти, й… студенти. Серед відвідувачівпольськомовного кварталу, зрозуміло ж,найзнаменитішим був поет Гійом Аполлінер (Костровицький).Бурачеки стримано сприймали своєнове життя.«Що не писав Вам, гадаю, зрозуміло й без пояснень.І Париж, і нові умови життя, нарешті, роботав майстерні — все так паморочить голову і заби-4. С.Виспянський. ПортретЯ. Станіславського. 1904 рає так багато часу, що увечері повертаєшся додомувиснажений, мов пес з полювання. Почуваю себесправді на чужині — ні слова рідного, ні знайомого обличчя…» — це рядки злистів митця на батьківщину.Горе прийшло несподівано — захворіла донька й швидко згасла. Саме в тідні дружина М. Бурачека народила сина…Неймовірно, але навіть в таких умовах Художник працював: одна за одноюз’являлися картини «Міст Сольферіно в Парижі», «Ставок біля Ейфелевоївежі в Парижі», « Вечір на Сені», «Покрівлі Парижа», «Церква Сен-Етьєну Парижі», «Собор Паризької Богоматері», «Рю де л»Авр».На цих пейзажах тінь смутку як авторський вияв бачення Бурачеком <strong>сучасного</strong>йому світу, повного тривог та драматичних очікувань. Наближаласьнова світова війна.• 630 •Тадеуш Маковський як міг, підтримував Бурачеків.«Милі мої, вибачаюсь, що пишу олівцем… Подорож була не з приємних,бо не встиг на потяг і довго чекав наступного. Потім почалося шукання помешкання— це вже справжня мука для мене… Та найбільше мучить те, що я передчуваю,що нічого не намалюю. Якісь дикі пейзажі, жодної річки, важкеповітря…Як почуває себе Ваша дружина? Хвилююсь за неї — адже ми нічого теперне знаємо про Вас. Можливо, я ще застану її в лікарні? Мені так сумно тут, щокинув би все й повернувся до Парижа… Над чим Ви зараз працюєте і як вашездоров’я? Прошу Вас написати мені сюди хоча б кілька слів. Особливо про вашудружину. Як почуває себе спадкоємець? Чи гаразд все з ним? Що чути в Парижі?Я тут нічого не читаю…» — Тадеуш Маковськийписав Миколі Бурачеку з атлантичного узбережжялисти, повні уваги до друзів-однодумців.Ностальгія погнала його у пошуки країв, схожих наПольщу. І він знайшов і піщані дюни, й прибережніліси, але ніщо не зігрівало його душу.***1912 р. Бурачеки повернулися до Києва. Художникшвидко знайшов відданих друзів свого таланту.Виставки, спроби разом, зокрема, з ОлександромМурашком, перетворити Київ з російськоїпровінції на місто європейської культури, невтомнапраця в майстерні… «Так, так… Ми нічого не маємо.І літо наше — це не що інше, як зима, перефарбованана зелений колір». Ці рядки з «Подорожі до Іта-Фото 1908–1909 рр.5. Професор Ф. Рушицьлії» Г. Гайне стали епіграфом до емоційного есеяМиколи Бурачека «Мистецтво у Києві. Думки і факти» (вперше опубліковано1919 р. в «Музагеті»). Незабаром мине й сто років відтоді, а мало що змінилося:«Здалеку й справді можна думати, що Київ перетворився в нові Атени, що самежиття заявляє попит на мистецтво, що мистецтво, яке пустило глибоко корінняв Україні, виросло і переживає зараз кризу і шукає нових шляхів. Але, це всездається здалеку, це облудна зелена фарба».***1915 р. в Києві Микола Бурачек став активним учасником організації виставкикартин та творів давнього <strong>мистецтва</strong>, влаштованої для збору коштів надопомогу полякам, які постраждали від війни. Київське електричне товариство• 631 •

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!