10.07.2015 Views

Частина 2 - Інститут проблем сучасного мистецтва

Частина 2 - Інститут проблем сучасного мистецтва

Частина 2 - Інститут проблем сучасного мистецтва

SHOW MORE
SHOW LESS

Create successful ePaper yourself

Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.

Віталій Абліцов«Ян Станіславський відкрив нам шлях до Парижа…»(Рим, Мілан, Флоренція, Венеція)» — це з листа Миколі Біляшівському — організаторуй директору київського Музею з левами (Національний художніймузей).Свідчення любові М. Бурачека до Кракова — серія міських пейзажів. Середних — витончені пастельні мініатюри. Нагадують похитонівські. Давняпольська столиця на Віслі стала свідком усвідомлення Художником, що живопис— основне для нього. Що з театром покінчено назавжди (хоча до кінцясвоїх днів М. Бурачек працював і як театральний художник).Творчі успіхи не спромоглися заповнити вакуум у душі митця, залишенийвідходом з життя Я. Станіславського. Потрібен був новий відданий однодумець.Взаєморозуміння та підтримку знайшов М. Бурачек у ТадеушаМаковського, який тоді мешкав у Парижі. Єпідстави твердити, що саме Т. Маковський переконавБурачеків перебратися з Кракова до Франції.Тадеуш зустрічав подружжя (художник прибуву Париж разом з дружиною та донькою) уфранцузькій столиці. З Північного вокзалу друзівирушили до польської колонії, де мешкали й художники,й музиканти, й… студенти. Серед відвідувачівпольськомовного кварталу, зрозуміло ж,найзнаменитішим був поет Гійом Аполлінер (Костровицький).Бурачеки стримано сприймали своєнове життя.«Що не писав Вам, гадаю, зрозуміло й без пояснень.І Париж, і нові умови життя, нарешті, роботав майстерні — все так паморочить голову і заби-4. С.Виспянський. ПортретЯ. Станіславського. 1904 рає так багато часу, що увечері повертаєшся додомувиснажений, мов пес з полювання. Почуваю себесправді на чужині — ні слова рідного, ні знайомого обличчя…» — це рядки злистів митця на батьківщину.Горе прийшло несподівано — захворіла донька й швидко згасла. Саме в тідні дружина М. Бурачека народила сина…Неймовірно, але навіть в таких умовах Художник працював: одна за одноюз’являлися картини «Міст Сольферіно в Парижі», «Ставок біля Ейфелевоївежі в Парижі», « Вечір на Сені», «Покрівлі Парижа», «Церква Сен-Етьєну Парижі», «Собор Паризької Богоматері», «Рю де л»Авр».На цих пейзажах тінь смутку як авторський вияв бачення Бурачеком <strong>сучасного</strong>йому світу, повного тривог та драматичних очікувань. Наближаласьнова світова війна.• 630 •Тадеуш Маковський як міг, підтримував Бурачеків.«Милі мої, вибачаюсь, що пишу олівцем… Подорож була не з приємних,бо не встиг на потяг і довго чекав наступного. Потім почалося шукання помешкання— це вже справжня мука для мене… Та найбільше мучить те, що я передчуваю,що нічого не намалюю. Якісь дикі пейзажі, жодної річки, важкеповітря…Як почуває себе Ваша дружина? Хвилююсь за неї — адже ми нічого теперне знаємо про Вас. Можливо, я ще застану її в лікарні? Мені так сумно тут, щокинув би все й повернувся до Парижа… Над чим Ви зараз працюєте і як вашездоров’я? Прошу Вас написати мені сюди хоча б кілька слів. Особливо про вашудружину. Як почуває себе спадкоємець? Чи гаразд все з ним? Що чути в Парижі?Я тут нічого не читаю…» — Тадеуш Маковськийписав Миколі Бурачеку з атлантичного узбережжялисти, повні уваги до друзів-однодумців.Ностальгія погнала його у пошуки країв, схожих наПольщу. І він знайшов і піщані дюни, й прибережніліси, але ніщо не зігрівало його душу.***1912 р. Бурачеки повернулися до Києва. Художникшвидко знайшов відданих друзів свого таланту.Виставки, спроби разом, зокрема, з ОлександромМурашком, перетворити Київ з російськоїпровінції на місто європейської культури, невтомнапраця в майстерні… «Так, так… Ми нічого не маємо.І літо наше — це не що інше, як зима, перефарбованана зелений колір». Ці рядки з «Подорожі до Іта-Фото 1908–1909 рр.5. Професор Ф. Рушицьлії» Г. Гайне стали епіграфом до емоційного есеяМиколи Бурачека «Мистецтво у Києві. Думки і факти» (вперше опубліковано1919 р. в «Музагеті»). Незабаром мине й сто років відтоді, а мало що змінилося:«Здалеку й справді можна думати, що Київ перетворився в нові Атени, що самежиття заявляє попит на мистецтво, що мистецтво, яке пустило глибоко корінняв Україні, виросло і переживає зараз кризу і шукає нових шляхів. Але, це всездається здалеку, це облудна зелена фарба».***1915 р. в Києві Микола Бурачек став активним учасником організації виставкикартин та творів давнього <strong>мистецтва</strong>, влаштованої для збору коштів надопомогу полякам, які постраждали від війни. Київське електричне товариство• 631 •

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!