Частина 2 - Інститут проблем сучасного мистецтва

Віталій Абліцов«Ян Станіславський відкрив нам шлях до Парижа…»Ми не маємо права відриватися від ґрунту. Мусимо рахуватися з усіма особливостяминашого життя, побуту нашої природи, що має стільки оригінальнихтипів, краєвидів, побутових сцен» (М. Бурачек. Огляд образотворчого мистецтвана Україні. — Київ, 1928).Ян Станіславський цілком віддавався відтворенню природи. Він вчив в аудиторії,якою йому бачився весь світ. Разом зі студентами академії він виїздиву Тинець та Закопане на етюди. «Особливо ж він любив природу України: вінвідкрив нам, своїм учням, її красу і навчив нас відтворювати її, як серйозне,навіть часом суворе явище, замість творити солоденькі, фальшиві «малороссийскиевиды» (М. Бурачек «Моє життя», 1937).«Я напівполяк, напіврусин», — переконував своїх учнів Професор. А мистецтвознавецьД. Антонович навіть висловив аргументований сумнів щодо відповідіна запитання: «Станіславські — поляки чи ополячені?» Очевидно, вартовважати Метра поляком, який настільки глибоко поріднився з українським духом,що став втіленням своєрідного слов’янського космополітизму (коли народ,серед якого виростаєш, стає справді твоїм по крові й думці).В альбомі «Jan Stanislawski. Wystawa posmiertna» (Krakow, 1907), який побачивсвіт за сприяння прихильників таланту Метра та вдячних учнів, вміщеношість краєвидів Дніпра, київські пейзажі, зокрема, з панорамою Святософійськогособору пензля Яна Станіславського. Микола Бурачек подав до виданнякартину «Перед костелом».Після Я. Станіславського пейзажні майстерні академії викладав Ф. Рушиць— вихованець Петербурзької академії мистецтв (учень А. Куїнджі). Прихильникитворчих поглядів Я. Станіславського, вихованого на традиціях модерногофранцузького живопису, не шукали спільної мови з новим професором,котрий, віддаючи належне попереднику, прагнув захопити учнів досягненнямипетербурзьких та московських митців. У ці роки М. Бурачек намагавсябільше подорожувати по Європі. Він побував у Німеччині, Австрії, Італії, дезнайомився з історією мистецтва, відвідував художні музеї та галереї, знайомивсяз творами-шедеврами сучасного й давнього живопису.Хоча М. Бурачек був пейзажистом, з дитинства (його батько — державнийслужбовець — був художником-аматором і часто виконував замовлення накопіювання відомих творів європейського живопису) чомусь був захопленийпортретним мистецтвом Рембрандта, особливо, в серце юнака увійшов автопортретголландського Метра (портрет до колін, з руками, закладеними за зеленийпояс). «Не знаю, чим саме, але цей портрет великого художника зробивна мене надзвичайно сильне враження — він навіть снився мені, а коли багатороків пізніше я побачив оригінал цієї картини у Відні, то зустрівся з ним як зрідним батьком» (М. Бурачек. Моє життя. 1937).• 628 •3. КраківРання смерть Я. Станіславського стала тяжким життєвим випробуваннямдля нашого художника, який ніколи не був пестунчиком долі (сирота здитинства, виховувався під наглядом родичів). Тому в Париж він прибув не зсвятковим настроєм (можливо, до того ж М. Бурачек передчував, що саме встолиці європейської культури він поховає свою доньку). «Я багато передумав,пережив і багато чого навчився… вибрав своїми, так би мовити, вчителямиВеласкеса з старих майстрів, а з нових — Коро, барбізонців (Арпіньї, Діаца,і Моне, Ренуара, Сіслея — імпресіоністів» (М. Бурачек. Моє життя). Зауважимо,що творчість названих митців була близькою і Я. Станіславському,який по завершенню навчання в Краківській академії мистецтв кілька роківпровів у Парижі, удосконалюючи свою майстерність, зокрема, в майстерніК. Дюрана (за фахом Я. Станіславський був математиком та технологом —Варшавський університет, Петербурзький технологічний інститут).Жили Бурачеки в будинку поряд з Мар’яцьким костеломНа поштовій листівці з видом Кракова початку минулого століття дружинаМ. Бурачека зауважила, що вони живуть поряд з Мар’яцьким собором. Навчанняу професора-однодумця, родинний затишок, щебетання доньки Алли,нарешті — творча праця. Краків справді приніс щастя Художнику. «Надвечірузимку. Краків», «Рання весна. Краків», «Хата в Закопане. Карпати», «Соняшники»,«Плями місячного світла»… Пейзажі, пейзажі…З Кракова М. Бурачек виїздить до Швейцарії писати портрет київськогомецената Горвата. «У мене чудове ательє з видом на озеро, в ньому я пишупортрет… Спеціально для цього замовлені фарби з Лондона. Ви скажетесправедливо, що не в цьому суть, але згодьтесь, що добре все ж жити комфортно.Женева мені дуже подобається. Передбачається екскурсія в Італію• 629 •