Частина 2 - Інститут проблем сучасного мистецтва

Ольга ДенисюкПовернуті імена: Мистецтвознавець Богдан Стебельськийперемоги гетьмана І. Виговського та 250-річчя Мазепинського чину, 1961 р. до100-річчя смерті Тараса Шевченка — дві виставки, та ін. На жаль, коли УСОМочолили інші особи, її діяльність поступово занепала.Найповніше у Канаді розкрився мистецтвознавчий талант Богдана Стебельського.Так, 1956 р. при видавництві «Гомін України» у Торонто почав виходитидодаток «Література і мистецтво», який незабаром дістав схвальнівідгуки фахівців і читачів з багатьох країн світу. Його творцем і редактором понадчверть століття був Б. Стебельський. За цей час він написав багато статейна мистецькі теми, між ними ряд монографічного значення: про Т. Шевченка,Ю. Нарбута, М. Бойчука, М. Бурачека, О. Архипенка, О. Грищенка й інших, зглибоким аналізом їх творчості [4, с. 120]. Написав також безліч рецензій на виставки,нотаток і заміток до різних публікації.Протягом редагування «Літератури і мистецтва» можна сміливо нарахуватищонайменше півтисячі праць Б. Стебельського. Ними він формував духовнеобличчя української спільноти в діаспорі. Його наукові праці глибокі, синтетичній аналітичні. Поміж них вирізняються монографії «Про ілюстрацію дитячоїкнижки» та «Дитячий рисунок і його періодичний розвиток». За останнюБогдан Стебельський 1959 р. здобув вчене звання доктора мистецтвознавствавід Українського Вільного Університету у Мюнхені [4, с. 120]. До речі, за іншимиджерелами — доктора філософії [3, с. 280]. Постійно працюючи над поповненнямсвоїх знань, Б. Стебельський закінчив ще й славістичний відділ Оттавськогоуніверситету [1, с. 5].Розуміючи неабияку потребу в організації для молоді середньої українськоїшколи, Б. Стебельський одним з перших, окрім курсів українознавстваім. Г. Сковороди у Торонто, організовує такі ж курси ім. Юрія Липи, де викладавісторію української культури. Маючи прекрасні педагогічні здібності, вінорганізовує Спілку української молоді (СУМ), протягом двадцяти років береучасть у шкільних літніх таборах, та інших виховних заходах з молоддю.З 1965 р. Богдан Стебельський очолив Асоціацію діячів української культури(АДУК), яка зосередила свою діяльність на таких ділянках культури, якмистецтво, наука, преса, влаштовувала конференції на актуальні теми та проблемижиття в діаспорі та на Україні. Він стає головним редактором збірникаАДУК «Естафета». 1973 р. обраний головою Ради для справ культури при секретаріатіСвітового Конгресу Вільних Українців (СКВУ) [3, с. 279].При всій своїй насиченій виховній, науковій, публіцистичній та громадськійдіяльності Богдан Стебельський не покидає малярства. Він активно включивсяу творче життя митців української діаспори в Канаді: малярів, графіків,скульпторів. Бере участь у світових виставках українського мистецтва у Детройті(1960 р.) і в Торонто (галерея КУМФ, 1986 р) [7, с. 9].• 642 •Світова наукова громадськість шанує особливі заслуги професора Б. Стебельськогов розвитку Наукового Товариства ім. Шевченка (НТШ) в Канаді,дійсним членом якого він був. Відомо, що з 1973 р., після смерті першого головиНТШ професора Євгена Вертипороха, Б. Стебельський очолив це товариство.Результатом його плідної діяльності в НТШ стали численні наукові конференції,видані збірники наукових праць тощо. Недарма самому Богдану СтебельськомуНТШ присвятило свій спеціальний збірник 1991 р. [2, с. 4].Сотні його статей, рецензій, етюдів, розвідок, студій, портретів, есеїв, критичнихоглядів з галузей літератури, мистецтва, історії, філософії розсипаноперлинами по численних зарубіжних газетно-журнальних періодичних виданнях,нерідко під псевдонімами: Остап Хмурович, Василь Ткаченко, криптонімамиО. X., В. Т.Статті, розлогі розвідки Б. Стебельського «Українська культура — джерелосамобутності і світогляду українського народу», «Християнство і українськакультура», «Доісторична скульптура в Україні як джерело визначення антропологічногопоходження населення України», «Вплив Галича на церковну архітектуруі скульптуру Володимиро-Суздальщини», «Світоглядні аналогії та розбіжностітеоретиків українського націоналізму», «Українське народне мистецтво ісоціалістичний реалізм в СРСР», «Українське авангардне мистецтво, монументалізмМихайла Бойчука і школи бойчукістів», «Завдання української науки веміграції», «Культурний анальфабетизм і таланти на смітниках», «Долянаціональної культури в житті українського народу», «Соцреалізм — московськаметода духовного народовбивства» засвідчують глибоку ерудицію автора, широкийдіапазон його зацікавлень, що базуються на твердому світоглядному ґрунтіукраїнської філософської та історичної шкіл, на могутній джерелознавчій і фактологічнійбазі. Спираючись на фундаментальні знання з філософії, культурноїантропології, літератури, й зокрема давніх літописів, Б. Стебельський у статтяхдослідженнях«Українська культура — джерело самобутності і світогляду українськогонароду», «Зображення людини в українській літературі XI–XIIIстоліть» переконливо веде мову про формування українського народу і йогокультури, про стан культури на Батьківщині та про її роль у збереженні українськоїспільності в країнах діаспори. На широкій фактологічній базі будуютьсяфілософські сентенції-узагальнення на зразок: «Культура — образ народу.Кожен народ є фізичною, психічною та соціальною індивідуальністю. Тому культуракожного народу не тільки його образ, а й найкращий та найдосконалішиййого витвір… Культура кристалізує національний світогляд — морально-етичні таестетичні вартості, виявлені в його релігії, філософії, науці, мистецтві та звичаях»[3, с. 281]. У статті «Вплив Галича на церковну архітектуру і скульптуру Володимиро-Суздальщини»Б. Стебельський один із перших заперечив так званий вплив• 643 •