Частина 2 - Інститут проблем сучасного мистецтва

Петро КузенкоАктуальні проблеми сучасної культурологіїАвтори слушно застерігають, що намагання применшити роль національного усвітовій культурі, або ж досягнути національно-культурної ізоляції, можутьпризвести до деградації людства. Загалом, вони характеризують культуру якпідґрунтя, основотворчий елемент історичного поступу. Культура та її творецьі носій — людина, за переконанням В. Шейка та Ю. Богуцького, стали основнимзмістом еволюції світової спільноти.На основі аналізу значної кількості джерел та літератури визначено культурологічніконцепції цивілізаційних процесів, зокрема встановлено історикотеоретичніаспекти культури (другої половини ХІХ — початку ХХІ ст.) та простеженоеволюцію історико-філософських поглядів на культуру. Важливо, що,аналізуючи систематичне вивчення культури як особливої форми життєдіяльностілюдини, автори ці дослідження розглядають в контексті конкретних історичнихобставин. У процесі дослідження розроблено й застосовано новітнюметодологію вивчення та аналізу джерельної бази й історіографії актуальнихпроблем історії та теорії культури планетарної цивілізації; чітко диференційованоспецифіку аналізу архівних джерел і літератури для вивчення локальнихісторико-культурологічних проблем окремих етносів та дослідження історикокультурологічннихконцепцій цивілізаційної еволюції в добу глобалізації.Особливу увагу зосереджено на джерельній базі, котра засвідчує взаємозв’язокукраїнської культури кінця ХІХ — початку ХХІ ст. з іншими культурамисвіту, про її інтеграцію в світову цивілізацію в умовах глобалізації. Огляд еволюціїісторико-культурних поглядів на культуру включає аналіз основних науковихшкіл, зокрема концепцій культурологічних досліджень, поглядів їх видатнихпредставників та об’єктивну оцінку сучасних авторів наукових пошуківучених минулого.У контексті вивчення глобально-цивілізаційних засад культури (другоїполовини ХІХ — початку ХХІ ст.) В. Шейко та Ю. Богуцький чітко визначаютьсуть понять «цивілізація» та «культура». Їх судження ґрунтуються на вивченніісторії становлення історико-культурологічних поглядів на цивілізацію. У працяхбагатьох вчених слова «культура» і «цивілізація» вживаються як синоніми(І. Герде, П. Мілюков), проте інші намагалися встановити між ними відмінність.Так, Е. Тайлор та Л. Морган, виділяючи щаблі розвитку людства — 1) дикунство,2) варварство, 3) цивілізація ) — наголошують, що цивілізація починаєтьсятільки з винаходом писемності та початком книгодрукування й триває до нашихднів. Англійський історик А. Тойнбі стверджує, що під цивілізаціями розуміютьокремі культури, спроможні пройти певні цикли розвитку. Цивілізаціюяк явище діаметрально-протилежне культурі розглядає О. Шпенглер. Вінстверджує, що культура в процесі розвитку опускається до рівня цивілізації іразом з нею прямує до загибелі. В сучасній науці проблеми цивілізації сталипредметом дослідження філософів, соціологів, істориків, етнологів та ін. Наоснові синтезу результатів цих наукових пошуків автори монографії роблятьвисновки, що формують цілісне розуміння особливостей ґенези цивілізації йакцентують на глобальних проблемах, які виникли в результаті її неконтрольованогорозвитку.У монографії ґрунтовно проаналізовано актуальні наукові проблеми сьогодення,зокрема становлення феномену культуроґенези; історико-культурологічнийвимір еволюції у добу глобалізму; формування історико-культурологічнихзасад психоаналізу тощо. Особливе теоретико-прикладне значеннямає дослідження процесу формування історико-теоретичних основ українськоїкультури в глобально-цивілізаційному вимірі та можливостей співіснуваннякультур в добу цивілізаційної глобалізації. Важливо, що автори чітковизначили фактори та проблеми подолання глобальної кризи сучасної культури.Глобальна культурна криза, що охопила людську спільноту після Другоїсвітової війни, створила передумови кардинальної зміни уявлення про перспективирозвитку земної цивілізації. Завдяки переосмисленню результатів науково-технічногорозвитку, в сучасному суспільстві різко змінилися оцінкитехнократичного бачення майбутнього, зокрема визнано, що критична межарозвитку цивілізації передусім зумовлена виснаженням природних ресурсів.Автори дослідження аргументовано обстоюють думку, що майбутнє людствазначно більше залежить від культурно-людських проблем, аніж від навколишньоїприроди. За їх переконанням, саме диспропорція між технічним і моральнимрозвитком, що в умовах сьогодення є незаперечним фактом, і відповідновимагає вирішення глобальних проблем виключно в контексті духовних цінностейлюдини. На основі цього закономірним є судження про можливість виживанняземної цивілізації за умови формування нових етичних принципів, гуманізаціївзаємин як у суспільстві, так і між людиною та природою. У результатідослідження факторів сучасної культурної кризи В. Шейко та Ю. Богуцькийнайфундаментальнішим чинником визначили дисбаланс між інтенсивністютехнічних досягнень людини і розвитком засобів посилення її влади над власноюжиттєдіяльністю. Автори вважають, що вихід з кризової ситуації на сучасномуетапі стане можливим за умови переорієнтації подальшого розвиткукультури, котра б ґрунтувалася на пріоритеті гуманізму та завдяки синтезу загальносвітовоїкультурної інтеграції.• 648 •