Частина 2 - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр ХарланДерев'яна Покровська церква міста Нікопольбудівного фактору — перевозу через Дніпро. Розпланування і забудова початкуХІХ ст. реконструювала вже існуючу містобудівну структуру.Найдавнішою архітектурною домінантою місцевості майбутнього Нікополябула дерев’яна Січова Покровська церква легендарної Микитинської Січі.Дане запорозьке городище, яке існувало у період 1639–1652 рр., мало землянівали та дерев’яні укріплення [2, c. 49]. Церква розміщувалася на майдані, алепро зовнішній вигляд її та рік будівництва немає ніяких відомостей. Як правило,церкву будували у перші роки заснування Січей, тож ймовірно МикитинськаСічова церква була збудована у 1640-х рр., а в 1648 р. вона вже згадується якіснуюча [3, c. 126]. Протоієрей Іоан Карелін стверджує, що церква була похідна[4, c. 532], хоча і в цьому випадку мобільна споруда являла собою важливе місцеу розпланувальній системі Січі. На місці січової Покровської церкви до 1846 р.стояла дерев’яна каплиця 4 сажень висотою. Навколо неї розміщувався цвинтарз козацькими могилами. Цвинтар був довжиною 70 сажень та 100 саженьшириною. Саме цього року під час повені територію цвинтаря змило течієюДніпра [5, c. 277]. Нижче каплички йшла стара козацька переправа відома підназвою Микитинська. Зображення каплиці поки що не знайдене, а місце прояке йшлося вище залите водами Каховського водосховища, що ускладнює археологічнідослідження і додає білих плям у висвітленні містобудівних таархітектурних особливостей даного періоду.За Д. Яворницьким друга церква була збудована 1734 р. запорозькими козакамиі загинула під час пожежі [6, c. 276]. Відомостей про її архітектурні особливостіне знайдено, але відомо що вона теж була дерев’яною і стояла окремовід поселення. Третя «изрядная деревянная церков» [7, с. 100], збудована запорожцями,на місці дерев’яної церкви Покрова пресвятої Богородиці, яка свогочасу згоріла. 1766 р. митрополит дає дозвіл на будівництво нової церкви, а 13травня 1775 р. кіш звертається до митрополита за благословенням на освяченнязбудованої церкви [8, с. 198]. Ймовірно, церкву спорудили недалеко від тогомісця де згоріла перша, може навіть поруч, але на новому місці, на місці ж попелища,як правило, встановлювали хрест. Навколо церкви розташовувався цвинтар.Споруда розміщувалася навпроти перевозу й слугувала важливим орієнтиромпри переправі через річку Дніпро. З опису Микитинської церкви, виконаного22 травня 1777 р., карнаухівським ієреєм Василем Удовицьким зазначено:«…минувшаго апреля 4, …видно, что в Микитином была церковь деревянная,новая, «з аднею банею (куполом), по примеру крижовой зделана (по образцукостела), с иконостасом, “увязанным на полотне”» [9, с. 533]. Саме про цю церквуйдеться у Феодосія Макаревського. Він наводить уривок з листа губернатораМуромцева до преосвященного Євгенія: «…к Никитинской Свято-Покровскойцеркви прежде принадлежало более 300 зимовников, и ныне (1777 р.) будут при-• 462 •надлежать; в Никитине таможня и небольшое селение, а к томуж главный перевози промышленных людей, паче в летнее время, бывает весьма много…» [10,c. 172]. Дивна річ, але того ж 1777 р. вона «считается уже обветшавшей… и остаетсябез священников, праздною» [11, c. 276]. Після ліквідації Запорозької Січідоля багатьох запорозьких храмів схожа між собою: з’являється великакількість «обветшавших», або «крайне ветхих» церков. Саме в цей період гиневелика кількість чудових витворів народного зодчества. Їх розбирають, або вкращих випадках перебудовують на новий лад. Микитинська (а з 1780 р. —Нікопольська) Свято-Покровська церква простояла трохи більше двадцяти роківзавдяки колишнім запорожцям і колишньому запорозькому духовенству.Брати Шияни — Яків та Іван, колишні запорожці, відомі як ктитори самецієї церкви. Вони поставили новийіконостас (у 1782 р.) замість «увязанногона полотне», встановили горнємісце, жертовник та рукомийник(1783 р.), пожертвували дзвін у 45 пудівта 15 фунтів (1790 р.) для дерев’-яної дзвіниці. Портрети братів-ктиторів(в натуральну величину) булорозміщено у церкві, в самому іконостасі— один з правої сторони, другий— з лівої [12, c. 257].Більше трьох років очікував рішенняверховного духовенства колишнійпротоієрей Січової церкви ГригорійКрем’янський про переведенняйого з Покровська в Нікополь. Післятого як у травні 1780 р. його переведенодо Свято-Покровської церкви, вінпочинає активно займатися справамиНікопольського храму. Слід згадати,що ним було перевезено з Покровськоїцеркви останньої Січі велику кіль-аркуш паперу з проектом Нової Свято-Покров-1. Портрет Григорія Крем’янського. У лівій руцікість речей до Нікопольської Покровськоїцеркви. Деякі з цих речей ще й тораської церкви (збудована 1796 р.). Малюнок ав-досі зберігаються в Нікопольськомукраєзнавчому музеї [13, c. 156].Необхідність активізації ремісничо-торгового життя південного краю та новогоадміністративного управління вимагали від імперської влади заснування та• 463 •