Частина 2 - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олена Боньковська102. Там само. — С. 285.103. Шерегій Ю. Нарис історії українських театрів… — С. 126–128.104. Цит. за: Шерегій Ю. Нарис історії українських театрів… — С. 136.105. Цит. за: Крупач М. «Кругом спостерігаю гру…» // Просценіум. — Львів, 2000. —№. 1. — С. 18.106. Straty na ukraińskim odcinku kulturalnym // Biuletyn Polsko-Ukraiński. — Warszawa,1933. — № 1 (3). — C. 45.107. Блавацький В. Спогади. — C. 107.Оксана ВАВРИКБЕЗСМЕРТНИЙ КОБЗАР ДАРМОГРАЙГеніальний поет України, творчість якого стала однією з вершин світовоїлітератури, Тарас Григорович Шевченко мабуть як ніхто зробив для прославленнякобзи, її усвідомлення як українського національного інструменту.Здавна кобза була улюбленим в народі інструментом, високо шанувалася в козацькомутоваристві й на всі часи залишалася наставницею та розрадницеюнації.У свідомості кожного українця ім’я Шевченка невід’ємно пов’язане з кобзоюне тільки тому, що поетична збірка «Кобзар» стала виразною національноюкнигою, але й через особливо пієтетне ставлення поета до цього інструменту.На відміну від свого духовного вчителя, філософа Г. Сковороди, який гравна бандурі, а з сопілкою не розлучався, й залишив по собі ряд талановитих композицій(на жаль, не в оригінальних записах), Тарас Шевченко не мав музичноїосвіти, не вмів грати на жодному інструменті. Та музика була важливою складовоюйого таланту. Він мав від природи добрі музичні дані, чудово співав гарнимліричним баритоном з м’якими теноровими верхами, дуже любив оперу, доякої залучив його друг і земляк, соліст Маріїнки, відомий композитор СеменГулак-Артемовський, досконало знав церковний спів й українську пісеннукультуру. Письменник П. Куліш зазначає у своїх спогадах: «Він чудовий, можливо,кращий на всій Україні співець народних пісень» [1]. Його спів слухали,затамувавши подих, в маєтках на Полтавщині та Чернігівщині, а після поверненняіз заслання, в домах Щепкіна, Аксакова, Толстого, Максимовичів, Карташевської.Та й на засланні спів Шевченка розраджував серце й заставляв людейплакати. Якось в Оренбурзі він весь вечір співав своїх улюблених пісень:«Зіроньку» («Ой зійди, зійди, ти зіронько та вечірняя…»), «Тяжко-важко всвіті жити», з особливим почуттям виконав пісню «Забіліли сніги» — згадуєФ. Лазаревський [2].• 561 •