Частина 2 - Інститут проблем сучасного мистецтва

Оксана Ваврик«Часто я тебе згадував і згадую — писав Л. Жемчужников О. Вересаю у 1860році з Петербурга. — Чекаю не дочекаюсь, коли ми побачимось, щоб послухатитвоїх старосвітських пісень… Нехай тебе бог на світі держить людям на науку,а твоїй жінці, дітям на підмогу і утіху». Нижче, після дати, Л. Жемчужниковдописав: «Посилаю тобі два карбованця гостинця». До цього листаП. Куліш дописав: «Як написали ми до тебе, Остапе, лист, тут саме нагодивсяна увесь світ кобзар Тарас Шевченко, та й каже: «Нате ж і од мене карбованця,щоб і моя була пам’ятка в Остапа, бо я його знаю, я читав про нього в однійкнижці, де його пісні надруковано…» Та ще, роздобрившись, посилає тобі ТарасГригорович і свою книжку з написом руки своєї власної» [10, с. 222–223].Ще за життя Т. Шевченка його твори були відомі кобзарям і поширені внароді, але ще більшої популярності вони набули вже після смерті поета. Починаючиз 70-х рр. ХІХ ст. до кобзарського репертуару входять «Заповіт», «Ревета стогне Дніпр широкий», «Зоре моя вечірняя» та ін. Пізніше кобзарі саміпочали створювати мелодії на слова Т. Шевченка й свої пісні про нього: «Зійшовмісяць, зійшов ясний», «Сподівалися Шевченка», «На високій дуже кручі»кобзаря І. Кучугури-Кучеренка, поему «Слава Кобзареві» авторського колективукобзарів Є. Мовчана, П. Носача, І. Іванченка, Ф. Кушнерика та В. Перепелюката ін.Життя, творчість, мистецькі інтереси поета засвідчують його глибокузацікавленість кобзарством, що зберегало в своїй пам’яті прекрасну героїчнуепіку українського народу, і відіграло значну роль у духовному становленніТ. Шевченка.1. Куліш П. Спогади про Тараса Шевченка. — Харків; Київ, 1930. — С. 35–36, 56–57.2. Из воспоминаний Ф. М. Лазаревского о Шевченко // Киевская старина. — 1899. —№ 2. — С. 153.3. Шевченківський словник: К 4 т. — Київ, 1976. — Т. І.4. Дніпровський Ф. Перлини української народної творчості (розповідь про Устинські— незрячі — книги, звичаї кобзарсько-лірницького просящого братства) // ІМФЕ.ф. 8–4, од. зб. 338.5. Шевченко Т. «Прогулка с удовольствием и не без морали» // Шевченко Т. Твори:У 5 т. — Київ, 1978. — Т. 4. — С. 241–382.6. Франко І. Вибрані статті про народну творчість. — Київ, 1955.7. Від бандури звичайної, торбан відрізняється додатковими басовими струнами ібільшими розмірами.8. Праця «Бандура та її можливості». Уривок // ЦДІА у Львові, ф. 688, оп. 1, спр. 188.9. Литвин М. Струни золотії. — Київ, 1994.10. Киевская старина. — 1904. — Февраль. — Т. LXXXIV.Ольга ДЕНИСЮККРАКІВСЬКА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВУ КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИХМИСТЕЦЬКИХ ВЗАЄМИН В 1920–1930-х РОКАХХудожні зв’язки українців з народами інших країн, зокрема польським,традиційно є предметом наукових досліджень багатьох вчених. Останніми роками,з часу здобуття Україною незалежності, зацікавлення українсько-польськимивзаєминами стало ще більш виразним і відчутним. Особливо це стосуєтьсямалодослідженого і бурхливого на мистецькі події періоду міжвоєнногодвадцятиріччя. Упродовж тривалого часу цей короткий, але надзвичайно важливийетап у розвитку вітчизняної художньої культури висвітлювався однобічно,тенденційно, без урахування імен багатьох митців, при поверхневомурозгляді важливих мистецьких процесів, при дослідженні культурних контактівміж двома народами.Актуальність теми визначається і недостатнім висвітленням значення Краківськоїакадемії мистецтв (КАМ) в історії українського мистецтва як потужногомистецького закладу сусідньої Польщі, адже в ньому отримали високупрофесійну освіту десятки українських митців. «Краківська школа» відчутнопозначилась на їх творчості, вагомо вплинула на змістовну та художню частинуїх внеску до скарбниці української культури. Принагідно зазначимо, що чималоталановитих українських митців — випускників Краківської академії вдосліджуваному періоді, чиє життя і творчість тісно перепліталися із життямсусіднього народу, стали надбанням двох культур. Це стосується творчостіЛ. Геца, В. Савуляка, Л. Левицького, Р. Сельського, Є. Божика.Першим своєрідним візуально-документальним підтвердженням значенняцього навчального закладу в історії українського мистецтва стала виставкатворів українських митців — випускників КАМ — у Національному музеїЛьвова, організована спільно із Історичним музеєм Кракова 1998 року. Воназагострила увагу на цілий, по суті «цілинний», пласт в історії українськопольськихкультурних взаємин. Зокрема, до цього часу існує чимало «білихплям» у мистецтвознавчій літературі про плеяду художників «краківської• 565 •