Частина 2 - Інститут проблем сучасного мистецтва

Теофіл Копистинський і Ставропігійський інститутЛариса КУПЧИНСЬКАТЕОФІЛ КОПИСТИНСЬКИЙІ СТАВРОПІГІЙСЬКИЙ ІНСТИТУТТворча особистість Т. Копистинського формувалася упродовж багатьохроків і під впливом різних чинників. У процесі її становлення і розвитку вонивідігравали роль своєрідного вектора, що спрямовував художника на вирішеннятих чи тих завдань. Вагомою у цьому відношенні була співпраця митця з членамиСтавропігійського інституту, яка активізувалася після його переїзду зісмертю батька 1873 р. з Перемишля до Львова.Відомо, що у 1870-х рр. в основі концепції діяльності членів Ставропігійськогоінституту були уявлення про безперервний процес трансформаційних перетвореньруського (українського) елементу. У ньому виділялися три етапи: 1)Київ — центр давньоруської культури; 2) після занепаду Києва в серединіХІІІ ст. переміщення центру в Москву, створення російської культури на основізапозичення київської культури з доповненням її місцевим елементом; 3)галицькі землі весь цей час були відірвані від загального руського процесу [1].Така логічна історико-культурна схема стимулювала запозичення до певноїміри штучної моделі російської культури і доповнення її галицьким елементом,яке, власне кажучи, означало б підпорядкування Східної Галичини російськійкультурній стратегії. Проте вона не призвела до остаточного переходу інституціїна русофільські позиції. Як писав Остап Терлецький: «Насправді проявицього москвофільства обмежувалися вживанням “языка вищого слога” в колахінтелігенції, та і то більше на письмі, а не у звичайній розмові» [2].Наукова діяльність Ставропігійського інституту опиралася на програмувивчення історії рідного краю, складену ще на «Соборі руських учених», щоохоплювала дослідження рукописних джерел, пам’яток культури і написання іззалученням фактологічного матеріалу фундаментальних систематичних праць,які б свідчили про самобутній, незалежний розвиток українського народу. Ученіпрацювали з урахуванням культурно-просвітницьких завдань часу, що зводилисядо утвердження віри народу у власні сили, усунення почуття меншовартості.• 416 •З цього приводу Ісидор Шараневич зазначав: «Єсли нарід почитает свій язикъ,плекає і розвиває свою історію і літературу, то він не умирає ніколи. Любім отже,плекаймо і розвиваймо нашу історію, нашу літературу і наш язик і стараймосявсіми силами о всесторонну здорову просвіту народну» [3].У 1860–1870-х рр. члени Ставропігійського інституту, опираючись на архівніматеріали, опублікували низку монографій з питань історії України. Середних найвідомішими є книжка І. Шараневича «Исторія Галицко-ВолодимирскоиРусі» (1863), тритомне видання Богдана Дідицького «Народная исторіяРуси отъ начала до нов?йшихъ временъ» (1868–1870) та багаторічна праця АнтонаПетрушевича «Сводная Галицко-Русская Летопись» (1874–1897).Притому члени Ставропігійського інституту велику увагу приділяли археологічнимрозкопкам, поштовхом дояких став знайдений 1848 р. Збручанськийідол, Світовид. Уже 1866 р.А. Петрушевич проводив розкопки уЛьвові поблизу Замкової гори. У другійполовині 1870-х рр. він досліджувавнововідкриті у Галичині археологічнізнахідки Михалківського скарбу,а також бронзові пам’ятки єгипетськихкультів з Південного Поділля. А1882 р. під керівництвом І. Шараневичарозпочалися розкопки в Галичі (Галицькийрайон Івано-Франківської області),які тривали аж до 1888 р.Виявлення та вивчення матеріальнихпам’яток культури на теренахзахідних земель України передбачалоїх збереження та популяризацію. Так,у 1850-х рр. справі організації національногомузейництва велику увагу Марії в парафіяльному костелі м. Загір’я Ся-1. Благовіщення і Коронування Пресвятої Дівиприділив Антон Петрушевич. Він зібраввелику кількість рукописів, архео-Т. Копистинського, 1878 р.ноцького повіту в Польщі. XIV ст. Реставраціялогічних матеріалів, предметів старовини,які були фундаментом музейної збірки Ставропігійського інституту. Немаловажниму цьому відношенні стали публікації наукових статей у найвагомішихна той час українських, польських та німецьких часописах, видання книжокз питань історико-культурних надбань українського народу членів Ставропігійськогоінституту. Вони інспірували проведення археологічних виставок.• 417 •