Олександр ХарланДерев'яна Покровська церква міста Нікопольбудівного фактору — перевозу через Дніпро. Розпланування і забудова початкуХІХ ст. реконструювала вже існуючу містобудівну структуру.Найдавнішою архітектурною домінантою місцевості майбутнього Нікополябула дерев’яна Січова Покровська церква легендарної Микитинської Січі.Дане запорозьке городище, яке існувало у період 1639–1652 рр., мало землянівали та дерев’яні укріплення [2, c. 49]. Церква розміщувалася на майдані, алепро зовнішній вигляд її та рік будівництва немає ніяких відомостей. Як правило,церкву будували у перші роки заснування Січей, тож ймовірно МикитинськаСічова церква була збудована у 1640-х рр., а в 1648 р. вона вже згадується якіснуюча [3, c. 126]. Протоієрей Іоан Карелін стверджує, що церква була похідна[4, c. 532], хоча і в цьому випадку мобільна споруда являла собою важливе місцеу розпланувальній системі Січі. На місці січової Покровської церкви до 1846 р.стояла дерев’яна каплиця 4 сажень висотою. Навколо неї розміщувався цвинтарз козацькими могилами. Цвинтар був довжиною 70 сажень та 100 саженьшириною. Саме цього року під час повені територію цвинтаря змило течієюДніпра [5, c. 277]. Нижче каплички йшла стара козацька переправа відома підназвою Микитинська. Зображення каплиці поки що не знайдене, а місце прояке йшлося вище залите водами Каховського водосховища, що ускладнює археологічнідослідження і додає білих плям у висвітленні містобудівних таархітектурних особливостей даного періоду.За Д. Яворницьким друга церква була збудована 1734 р. запорозькими козакамиі загинула під час пожежі [6, c. 276]. Відомостей про її архітектурні особливостіне знайдено, але відомо що вона теж була дерев’яною і стояла окремовід поселення. Третя «изрядная деревянная церков» [7, с. 100], збудована запорожцями,на місці дерев’яної церкви Покрова пресвятої Богородиці, яка свогочасу згоріла. 1766 р. митрополит дає дозвіл на будівництво нової церкви, а 13травня 1775 р. кіш звертається до митрополита за благословенням на освяченнязбудованої церкви [8, с. 198]. Ймовірно, церкву спорудили недалеко від тогомісця де згоріла перша, може навіть поруч, але на новому місці, на місці ж попелища,як правило, встановлювали хрест. Навколо церкви розташовувався цвинтар.Споруда розміщувалася навпроти перевозу й слугувала важливим орієнтиромпри переправі через річку Дніпро. З опису Микитинської церкви, виконаного22 травня 1777 р., карнаухівським ієреєм Василем Удовицьким зазначено:«…минувшаго апреля 4, …видно, что в Микитином была церковь деревянная,новая, «з аднею банею (куполом), по примеру крижовой зделана (по образцукостела), с иконостасом, “увязанным на полотне”» [9, с. 533]. Саме про цю церквуйдеться у Феодосія Макаревського. Він наводить уривок з листа губернатораМуромцева до преосвященного Євгенія: «…к Никитинской Свято-Покровскойцеркви прежде принадлежало более 300 зимовников, и ныне (1777 р.) будут при-• 462 •надлежать; в Никитине таможня и небольшое селение, а к томуж главный перевози промышленных людей, паче в летнее время, бывает весьма много…» [10,c. 172]. Дивна річ, але того ж 1777 р. вона «считается уже обветшавшей… и остаетсябез священников, праздною» [11, c. 276]. Після ліквідації Запорозької Січідоля багатьох запорозьких храмів схожа між собою: з’являється великакількість «обветшавших», або «крайне ветхих» церков. Саме в цей період гиневелика кількість чудових витворів народного зодчества. Їх розбирають, або вкращих випадках перебудовують на новий лад. Микитинська (а з 1780 р. —Нікопольська) Свято-Покровська церква простояла трохи більше двадцяти роківзавдяки колишнім запорожцям і колишньому запорозькому духовенству.Брати Шияни — Яків та Іван, колишні запорожці, відомі як ктитори самецієї церкви. Вони поставили новийіконостас (у 1782 р.) замість «увязанногона полотне», встановили горнємісце, жертовник та рукомийник(1783 р.), пожертвували дзвін у 45 пудівта 15 фунтів (1790 р.) для дерев’-яної дзвіниці. Портрети братів-ктиторів(в натуральну величину) булорозміщено у церкві, в самому іконостасі— один з правої сторони, другий— з лівої [12, c. 257].Більше трьох років очікував рішенняверховного духовенства колишнійпротоієрей Січової церкви ГригорійКрем’янський про переведенняйого з Покровська в Нікополь. Післятого як у травні 1780 р. його переведенодо Свято-Покровської церкви, вінпочинає активно займатися справамиНікопольського храму. Слід згадати,що ним було перевезено з Покровськоїцеркви останньої Січі велику кіль-аркуш паперу з проектом Нової Свято-Покров-1. Портрет Григорія Крем’янського. У лівій руцікість речей до Нікопольської Покровськоїцеркви. Деякі з цих речей ще й тораської церкви (збудована 1796 р.). Малюнок ав-досі зберігаються в Нікопольськомукраєзнавчому музеї [13, c. 156].Необхідність активізації ремісничо-торгового життя південного краю та новогоадміністративного управління вимагали від імперської влади заснування та• 463 •
Олександр ХарланДерев'яна Покровська церква міста Нікопольбудівництва низки міст. Колишнє Микитинське 1775 р. назвали Слов’янськом, а1778 р., зробили повітовим містом. Через два роки його назвали Нікополем і виконалипроект розпланування, згідно з яким на деякій відстані від фортеці проектувалосятри ряди прямокутних кварталів з площею для церкви та гостинного двору[14, c. 44]. Населення міста спочатку зростало за рахунок запорожців, що переселялисяпісля ліквідації Січі, але пізніше воно зменшилося в силу адміністративнихта торгівельних умов, і Нікополь було переведено в розряд містечок.Хоч і повільно, але містечко Нікополь зростало, у 1790–1791 рр. виникаєпитання про будівництво нового, четвертого за рахунком, храму [15, c. 89]. 23червня 1793 р. Катеринославське духовне Правління повідомляло преосвященномуГавриїлу, митрополиту Катеринославському: «Минувшаго сентября 6-гочисла 1792 года Екатеринославскаго уезда и протопопии местечка Никополясвященник Василий Снежевский и прихожане подданным в сие Правление прошениемпредставили, — состоящая де в том местечке Покровская церковь совсемуже обветшала так, что и служения не безопасно иметь, да и починить онойникаким образом не возможно; а сверх того, с состоит в далеком от жилья разстоянии,и посему наибольше опасно, дабы иногда ворами (хотя караульныеимеются) из церковного имения чего расхищено не было; по каким обстоятельствамимеются намерение, вместо оной, выстроить вновь в удобном месте в тожименование другую, для постройки которой и леса довольно изготовлено иденьги в соборе имеются, — и просили о позволении им, вместо старой, новуюцерковь выстроить, куда следует, учинить от сего Правления представление…»Катеринославський митрополит Гавриїл резолюцією від 21 липня того ж рокудозволив і благословив будівництво нової церкви [16 c. 174]. 1793 р. на початкубудівництва в наявності було 1965 карбованців, зібраних парафіянами, ктиторамиі духовенством, а також більш ніж 500 дерев’яних колод для спорудженнязрубів. Нову церкву вирішено будувати в середині містечка на широкомумайдані. Відомо, що після руйнації Січі, уряд Російської держави різними засобаминівелював неповторні та архаїчні особливості регіонів колишніх ВольностейЗапорозьких, але серед населення містечка Нікополя продовжували жититрадиції, пов’язані з козацькою спадщиною. Доказом цього є не лише піклуванняколишніх запорожців про Покровську церкву, а й архітектурні властивостінової культової споруди.22. Свято-Покровська церква збудована 1796 р. Із заходу від церкви дерев’яна ротондональна дзвіницязбудована 1806 році. Розібрані після 1898 р. Малюнок автора за архівними матеріалами кінцяХІХ ст. Публікується вперше3. Свято-Покровська церква збудована 1898 р. з дзвіницею на західному рамені. Церкву розібрано у1934–1935 рр. Малюнок автора за архівними матеріалами початку ХХ ст. Публікується вперше3• 464 •• 465 •