Частина 2 - Інститут проблем сучасного мистецтва

Ольга ДенисюкКраківська академія мистецтв… в 1920–1930-х ррлися до усіх однаково, цінуючи духовні якості та здібності студента. «Іншимисловами, ті професори не піддавались ніколи, бодай назовні, якимось вузьконаціональним упередженням, а трактували других осіб щиро і гарно. Але траплялисяз-поміж них і такі, що піддавалися шовіністичним настроям мас, поводилисебе не зовсім коректно по відношенню до студентів», — відзначав Д. Горняткевич[4, с. 1193].Приязне ставлення протягом усього періоду навчання в КАМ відчував досебе митець Д. Іванцев з боку професора живопису Ф. Паутча. Він навіть запропонувавхудожникові, по закінченні академії, бути його асистентом (що означалоодержати академічну майстерню, а згодом і стипендію на однорічнестудіювання в Париж), на яку митець з особистих причин не погодився [25, с. 9].Стосунки поміж українськими та польськими студентами теж були здебільшогоприязними, товариськими. Щоб краще проілюструвати характер такихвзаємин, варто процитувати уривок зі спогадів В. Перебийноса: «Переважначастина з них відносилась до нас наскрізь коректно. Ми, українці…, здобувалисобі загальні симпатії колег… Пам’ятаю одну таку гарну хвилину. Одногодня, під час вечірніх рисунків, мої колеги-поляки почали співат “Реве та стогне”.У першій хвилині я майже призабув, що я в Кракові, в академії мистецтв.Звуки рідної, а такої гарної пісні перенесли мене на мою рідну землю. Я тодіглибоко відчув, що опинився серед молодих, культурних людей, для яких поняттяшовінізму було низьке і чуже» [3, с. 302].Прикладом дружби українських та польських студентів були, зокрема,творчі взаємини засновників і членів «Краківської групи», знаних митців як уПольщі, так в Україні Й. Штерна та Л. Левицького. Художників поєдналоспільне навчання у майстерні професора Ф. Паутча, спільна участь у пленерах,виставках, спільні мистецькі та політичні погляди, зацікавлення, аналогічнісентименти до дитячих років: у Штерна — до Калуша, де він народився і провівдитячі роки; у Левицького — до рідного с. Бурдяківці. Це пізніше наклаловідбиток на їх творчість. Неодноразово впродовж навчання друзі портретувалиодин одного — з тих часів зберігся олійний «Портрет художників СтаніславаКоханка та Йонаша Штерна» пензля Л. Левицького 23 . Ця дружба зберегласяі надалі, після переїзду Л. Левицького до Львова: листування, відвідини булитим життєдайним вогником, що підтримував їх зв’язок до останніх днів.Дружні стосунки, які зав’язалися між студентами під час навчання в академії,продовжувалися між митцями і після закінчення КАМ. Так, відома пере-писка С. Борачка з колегами-капістами, що збереглася в архіві сім’ї Цибісових24 . Деякі спогади про українських митців, з якими він разом навчався в КАМ,залишив у своїх щоденниках Я. Цибіс.У Кракові український митець Л. Перфецький приятелював з відомим маляром-баталістомВ. Коссаком, часто відвідував його майстерню, про що засвідчуютьспогади його приятелів-українців з КАМ [4, с. 205].Про тісні творчі взаємини між студентами свідчить також їх спільнаучасть у мистецьких організаціях. Характерною рисою художнього життяКракова у міжвоєнний період є утворення чималої кількості мистецьких груп.Студенти та випускники академії були організаторами і членами багатьох ізних, наприклад, швидко стали популярними і знайшли своїх прихильників угрупах «Єднорог» і «Зворнік», «Паризький комітет», «Краківська група» таінших. Українські студенти не могли стояти осторонь цих подій, активно включалисяв мистецьке життя Кракова. Частина з них належала до польських мистецькихорганізацій, інші — до українських організацій Львова (ГДУМ, «Артес»,АНУМ). Були також створені українські мистецькі об’єднання студентівКАМ у Кракові, наприклад, «Зарево». Участь українських студентів у польськихмистецьких організаціях є важливою складовою українсько-польськихстосунків, формою взаємозбагачення та взаємопроникнення культур братніхукраїнського та польського народів.Узагальнюючи взаємовідносини, що складалися в українських студентівКАМ із викладачами та польськими студентами, можна відзначити, що вони булинормальними, цивілізованими, здебільшого позбавлені впливів політичнихнашарувань та упереджень, що було добрим підґрунтям для здобуття мистецькоїосвіти, формування творчих уподобань.Наступним питанням, що є не менш важливим для розкриття теми дисертаційногодослідження, стає визначення фахового рівня, який набували українськімитці у КАМ. Його якнайкраще характеризують самі студентські роботи.В архіві Краківської академії збереглося лише декілька студентськихпраць українських студентів академії з досліджуваного періоду. Серед них —рисунки О. Харкова, С. Литвиненка та Б. Стебельського [12]. Із малярськихтворів — «Оголена лежача модель» В. Лопушняка, «Сидяча жіноча постать нафоні пейзажу» В. Перебийноса, «Оголена жіноча модель» О. Третякова та абстрактнакомпозиція Л. Левицького [13]. Завдяки ним, можливо оцінити рівеньзнань, умінь та навичок, який отримували студенти у майстернях професорів.23 Портрет художників С. Коханка та Й. Штерна (1932, олія, полотно) зберігається уГурношльонському музеї м. Бутом (sygn., nr inw. MGB/Sz 5969) і становить частину сталоїекспозиції музею.• 584 •24 Архів було передано Г. Рудською-Цибісовою краківській філії Польської академіїнаук. Там листи зберігаються і донині.• 585 •