Петро КУЗЕНКОАКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИСУЧАСНОЇ КУЛЬТУРОЛОГІЇ:ІСТОРІЯ ТА НАУКОВА ПРОГНОСТИКАРЕЦЕНЗІЇШейко В. М., Богуцький Ю. П. Формування основ культурології в добу цивілізаційноїглобалізації (друга половина ХІХ — початок ХХІ ст.). — Київ: Ґенеза, 2005.–592 с.На сучасному етапі розвитку людська спільнота внаслідок власної науково-технічноїдіяльності досягнула не тільки високих результатів цивілізаційнихпроцесів, але й опинилася в загрозливій ситуації самознищення та приреченняна загибель всього існуючого на Землі. Намагаючись осмислити причини й глибинуцієї кризової ситуації, авторитетні вчені В. Шейко та Ю. Богуцький, підготовувалифундаментальне історико-філософське дослідження формування татрансформації світових цивілізаційних процесів кінця ХІХ — початку ХХІ ст.Важливим напрацюванням авторів є визначення й аргументація освіти, наукиі культури як основних чинників розв’язання <strong>проблем</strong> розвитку цивілізації.Тільки за умови, що пріоритетом всіх суб’єктів <strong>сучасного</strong> суспільства стане освіченістьі гуманізм, у людства виникне шанс мати гідне майбутнє. У монографії вченіпроводять діагностику окреслених <strong>проблем</strong> загальнолюдського (світового) танаціонального рівнів. Велике прикладне значення має їх висновок щодо розв’язання<strong>проблем</strong>ної ситуації в Україні: «сучасне українське суспільство відчуваєвелику потребу в тому, щоб зі школи до економіки, політики, науки, <strong>мистецтва</strong>,органів державного управління прийшло високоосвічене покоління, орієнтованена найвищі духовні цінності, пріоритетність культурних надбань людства». Глобальні<strong>проблем</strong>и сучасності в світовому масштабі зумовлюють необхідність першостіетики і культурного зростання, що визначає об’єктивність аналізу авторами<strong>проблем</strong>атики освіти в контексті культури і цивілізації.Сучасна культура — це багатогранне явище, складовими якого є не тількиновітні досягнення, але й кращі здобутки попередніх поколінь. Її невід’ємнимиструктурними елементами є загальнолюдські та національні культурні цінності.• 647 •
Петро КузенкоАктуальні <strong>проблем</strong>и сучасної культурологіїАвтори слушно застерігають, що намагання применшити роль національного усвітовій культурі, або ж досягнути національно-культурної ізоляції, можутьпризвести до деградації людства. Загалом, вони характеризують культуру якпідґрунтя, основотворчий елемент історичного поступу. Культура та її творецьі носій — людина, за переконанням В. Шейка та Ю. Богуцького, стали основнимзмістом еволюції світової спільноти.На основі аналізу значної кількості джерел та літератури визначено культурологічніконцепції цивілізаційних процесів, зокрема встановлено історикотеоретичніаспекти культури (другої половини ХІХ — початку ХХІ ст.) та простеженоеволюцію історико-філософських поглядів на культуру. Важливо, що,аналізуючи систематичне вивчення культури як особливої форми життєдіяльностілюдини, автори ці дослідження розглядають в контексті конкретних історичнихобставин. У процесі дослідження розроблено й застосовано новітнюметодологію вивчення та аналізу джерельної бази й історіографії актуальних<strong>проблем</strong> історії та теорії культури планетарної цивілізації; чітко диференційованоспецифіку аналізу архівних джерел і літератури для вивчення локальнихісторико-культурологічних <strong>проблем</strong> окремих етносів та дослідження історикокультурологічннихконцепцій цивілізаційної еволюції в добу глобалізації.Особливу увагу зосереджено на джерельній базі, котра засвідчує взаємозв’язокукраїнської культури кінця ХІХ — початку ХХІ ст. з іншими культурамисвіту, про її інтеграцію в світову цивілізацію в умовах глобалізації. Огляд еволюціїісторико-культурних поглядів на культуру включає аналіз основних науковихшкіл, зокрема концепцій культурологічних досліджень, поглядів їх видатнихпредставників та об’єктивну оцінку сучасних авторів наукових пошуківучених минулого.У контексті вивчення глобально-цивілізаційних засад культури (другоїполовини ХІХ — початку ХХІ ст.) В. Шейко та Ю. Богуцький чітко визначаютьсуть понять «цивілізація» та «культура». Їх судження ґрунтуються на вивченніісторії становлення історико-культурологічних поглядів на цивілізацію. У працяхбагатьох вчених слова «культура» і «цивілізація» вживаються як синоніми(І. Герде, П. Мілюков), проте інші намагалися встановити між ними відмінність.Так, Е. Тайлор та Л. Морган, виділяючи щаблі розвитку людства — 1) дикунство,2) варварство, 3) цивілізація ) — наголошують, що цивілізація починаєтьсятільки з винаходом писемності та початком книгодрукування й триває до нашихднів. Англійський історик А. Тойнбі стверджує, що під цивілізаціями розуміютьокремі культури, спроможні пройти певні цикли розвитку. Цивілізаціюяк явище діаметрально-протилежне культурі розглядає О. Шпенглер. Вінстверджує, що культура в процесі розвитку опускається до рівня цивілізації іразом з нею прямує до загибелі. В сучасній науці <strong>проблем</strong>и цивілізації сталипредметом дослідження філософів, соціологів, істориків, етнологів та ін. Наоснові синтезу результатів цих наукових пошуків автори монографії роблятьвисновки, що формують цілісне розуміння особливостей ґенези цивілізації йакцентують на глобальних <strong>проблем</strong>ах, які виникли в результаті її неконтрольованогорозвитку.У монографії ґрунтовно проаналізовано актуальні наукові <strong>проблем</strong>и сьогодення,зокрема становлення феномену культуроґенези; історико-культурологічнийвимір еволюції у добу глобалізму; формування історико-культурологічнихзасад психоаналізу тощо. Особливе теоретико-прикладне значеннямає дослідження процесу формування історико-теоретичних основ українськоїкультури в глобально-цивілізаційному вимірі та можливостей співіснуваннякультур в добу цивілізаційної глобалізації. Важливо, що автори чітковизначили фактори та <strong>проблем</strong>и подолання глобальної кризи сучасної культури.Глобальна культурна криза, що охопила людську спільноту після Другоїсвітової війни, створила передумови кардинальної зміни уявлення про перспективирозвитку земної цивілізації. Завдяки переосмисленню результатів науково-технічногорозвитку, в сучасному суспільстві різко змінилися оцінкитехнократичного бачення майбутнього, зокрема визнано, що критична межарозвитку цивілізації передусім зумовлена виснаженням природних ресурсів.Автори дослідження аргументовано обстоюють думку, що майбутнє людствазначно більше залежить від культурно-людських <strong>проблем</strong>, аніж від навколишньоїприроди. За їх переконанням, саме диспропорція між технічним і моральнимрозвитком, що в умовах сьогодення є незаперечним фактом, і відповідновимагає вирішення глобальних <strong>проблем</strong> виключно в контексті духовних цінностейлюдини. На основі цього закономірним є судження про можливість виживанняземної цивілізації за умови формування нових етичних принципів, гуманізаціївзаємин як у суспільстві, так і між людиною та природою. У результатідослідження факторів сучасної культурної кризи В. Шейко та Ю. Богуцькийнайфундаментальнішим чинником визначили дисбаланс між інтенсивністютехнічних досягнень людини і розвитком засобів посилення її влади над власноюжиттєдіяльністю. Автори вважають, що вихід з кризової ситуації на сучасномуетапі стане можливим за умови переорієнтації подальшого розвиткукультури, котра б ґрунтувалася на пріоритеті гуманізму та завдяки синтезу загальносвітовоїкультурної інтеграції.• 648 •