Частина 2 - Інститут проблем сучасного мистецтва

Віталій ХанкоКиїв, 1913). Двомовне видання (рідною й французькою) з титульною сторінкоюроботи В. Кричевського викликало справжнє зацікавлення шанувальників мистецтва.Названі праці мистецтвознавця належать до того періоду, коли нашанаціональна мистецтвознавча наука в умовах бездержавності тільки відроджувалася.І тут В. Щербаківський виступає як піонер, який разом зі своїми колегамизаклали підмурки для наукового вивчення різних царин української архітектуриі мистецтва.За 40 років, тобто з 1886 по 1917 р., регіональна мистецтвознавча думка наПолтавщині плідно опрацьовувала національну мистецьку спадщину, сучаснийстан розвитку народних промислів. Але найліпше це було зроблено у перші двадесятиріччя ХХ ст. Наукові дослідження проводили фахівці, ентузіасти йпатріоти з Полтави, Миргорода, Лубен і Гадяча.1. Сластьон О. Шевченко у мистецтві // Малюнки Т. Шевченка. — СПб, 1911. — С. 13.2. Там само. — С. 14.3. Там само. — С. 14.4. Філянський М. Майбутнє української архітектури // Хроніка–2000: Укр. культурологічнийальманах. — Київ, 1994. — Вип. 1–2. — С. 159.5. Щербаківський В. Архітектура у різних народів і на Україні. — Львів; Київ, 1910.— С. 3.6. Там само. — С. 252.Ольга ДЕНИСЮКПОВЕРНУТІ ІМЕНА:Мистецтвознавець Богдан СтебельськийАктуальною проблемою досліджень історії українського мистецтва XX ст.є творчість та життєвий шлях українських митців, які вимушено емігрували танавчалися в освітніх закладах Європи, зокрема, в Краківській академії мистецтв(далі — КАМ) та їх місце і роль в історії української культури. З небуттяповертаються до нас імена цих художників, стають відомі їх життєві дороги татворчі надбання. До архівів, бібліотек, музеїв України надходять їх рукописита листи, щоденники та спомини, а також періодична література, книги, виданів українській діаспорі. За сукупністю невідомих досі матеріалів, істотно доповнюєтьсяобраз нашої історії та культури. Але до цього часу справжньою «цілиною»для наукових досліджень є творчий доробок як окремих митців, вихідцівіз Західної України, так і цілої плеяди художників «краківської школи», одниміз яскравих представників якої є Богдан Стебельський.До цього часу творчість і життєвий шлях даного митця досліджувалисьфрагментарно в окремих статтях та розвідках, наприклад: В. Полєк «УкраїнськаДіаспора — наші земляки»; В. Качкан «Українське народознавство в іменах»;В. Микитась «Проти новітньої фальсифікації спадщини Шевченка» таінші [3; 5; 6]. Вони мають переважно описовий та пошуково-популярний характер,часто політично кон’юнктурні та без глибокого наукового аналізусправжнього місця і ролі мистецтвознавця у мистецькому, культурному процесіУкраїни.Ця розвідка є спробою в рамках наукової статті дати більш повну й узагальнюючуоцінку творчого доробку Богдана Стебельського, доповнити прогалиниу висвітлені його життєвого шляху новими біографічними даними та фактамиіз життя та діяльності митця. Зокрема, йдеться про його активну діяльністьу мистецькому об’єднанні «Зарево»; пізніше, в Українській Спілці ОбразотворчихМитців у Канаді; написання ним наукових праць для додатку «Літератураі мистецтво», що постав при видавництві «Гомін України» у Торонто. В• 637 •