ЩОРІЧНИК СІПРІ 2010 ОЗБРОЄННЯ, РОЗЗБРОЄННЯ ТА ... - SIPRI

130БЕЗПЕКА І КОНФЛІКТИ У 2009р.економічних, фінансових і кліматичних питань, а також його зростаюча стратегічнаприсутність в Африці та Південній Америці. Індія і Бразілія такожпережили глобальну кризу як “нові центри сили”, на відміну від Росії, якавиявила певну вразливість, приховану за її більш “агресивною” останнімчасом поведінкою. Заміна Вісімки індустріально розвинутих країн (G8)на Двадцятку (G20) надала певні важелі впливу меншим країнам і біднішимрегіонам. Подібні зрушення можна помітити у функціональному складі пріоритетівбезпеки, де окремі проблеми – розповсюдження ЗМУ, тероризм,енергетична небезпека, зміни клімату, продовольча небезпека, демографія іміграція – можна подолати лише завдяки досконалій глобальній співпраці –за умов, коли в географії активних конфліктів домінують не євроатлантичнірегіони (Африка, Азія та Близький Схід). У комплексі ці зміни не обов’язковознецінююють усе ще значну військову та економічну міць Заходу чи придатністьйого політичних моделей і досвіду. Але вони змушують євроатлантичнихпартнерів дедалі більше шукати відповіді у глобальних інститутах, схемахі домовленостях, в участі інших центрів сили, де незахідні голоси дедалічастіше стають вирішальними.У такому світі американо-європейське партнерство не може мати такі самізначення і зміст або обмежуватися такими ж методами, що й 60 років тому,коли створювався НАТО. Відносна важливість спільної діяльності Європи іСША в рамках НАТО або навіть у двосторонньому форматі ЄС-США будезменшуватись, але водночас з’являються нові можливості для їх взаємодії аборозподілу навантаження на глобальному рівні. Збільшити ці шанси по обидвабоки Атлантики було нелегкою справою, особливо, коли АдміністраціяДж.Буша просувала ідею глобальної конфронтації та одноосібного лідерстваСША, яку не поділяла більшість європейців. Визнання ПрезидентомБ.Обамою американських обмежень і зацікавленості в мирних домовленостяхз іншими великими державами може виправити ситуацію, чи навпаки,підштовхнути США до домовленостей з Китаєм (G2), Росією або іншимидержавами, залишаючи ЄС поза грою. Європа може навіть очікувати на певніпереваги з деяких питань, включно з питанням “жорсткішої” безпеки, черезможливість просування власних, (поки що) більш обмежених інтересів таамбіцій.Це є головними причинами неможливості завершення цього розділувідзначенням нового світанку в євроатлантичних відносинах. Певний часвони можуть видаватися менш напруженими, порівняно з відносинами впродовждвох каденцій попереднього Президента США. Чи стануть вони тіснішимиі продуктивнішими, залежить не стільки від згаданих тут інститутів,скільки від того, в чому сторони бачитимуть більшу вигоду для себе в багатополярномусвіті – у спільності чи свободі дій.