ЩОРІЧНИК СІПРІ 2010 ОЗБРОЄННЯ, РОЗЗБРОЄННЯ ТА ... - SIPRI

236ВІЙСЬКОВІ ВИТРАТИ ТА ОЗБРОЄННЯ У 2009р.Марокко й Туніс у 20 05-2009рр. припадало лише 3% світового імпорту озброєнь,поставки озброєнь до цих країн на 62% перевищили рівень 2000-2004рр. 59У 2005-2009рр. 89% поставок до Північної Африки припадало на Алжир;водночас з боку Марокко (близько 6% поставок) у 2008-2009рр. зробленозначні замовлення, через що побоювання стосовно “гонки озброєнь” посилилися.Вірогідність конфлікту між Алжиром і Марокко є невеликою, однакці “придбання у відповідь” не сприяють покращенню відносин між країнамиі впровадженню змін згідно з політичними домовленостями, досягнутимина переговорах під егідою ООН з питань майбутнього статусу ЗахідноїСахари 60 . У цьому підрозділі розглядаються нещодавні та майбутні міжнародніпоставки озброєнь і військової техніки до Алжиру, Марокко та Лівії,їх вплив на “гонку озброєнь”, а також визначаються чинники, що безпосередньовпливають на ці поставки, та ризики, що виникають внаслідокцього. В підрозділі йдеться також про конкуренцію між головними постачальникамиза контракти в цьому регіоні.Нещодавні замовлення озброєнь, здійснені Алжиром, Лівією і Марокко, булизумовлені визнаними на державному рівні потребами всебічної модернізації їхзбройних сил і сил безпеки. Певну роль відігравали різноманітні політичні чинникита міркування щодо власної безпеки, зокрема: забезпечення національногопрестижу, вплив регіонального суперництва, погіршення внутрішньоїбезпеки і потреби протидії тероризму 61 . Процеси придбання і плануванняпридбань оз броєнь відбивають постійний вплив національних збройних сил 62 .У випадках Алжиру та Лівії збільшення річн их державних доходів від нафти тагазу розглядається як необхідна умова оновлення наявних запасів і придбаннянових озброєнь, – що приваблює багатьох крупних постачальників 63 . Кореляціяміж надходженнями від продажу ресурсів і витратами на імпорт озброєньвикликає справедливе питання: чи не краще для безпеки в цих країнах було бвитрачати ці кошти на розвиток, освіту і програми охорони здоров’я 64 .59Ці чотири країни складають Північну Африку. Єгипет належить до країн Близького Сходу,а Маврітанія – до регіону Західної Сахари. Туніс у 2005-2009рр. не був крупним імпортеромосновних видів звичайних озброєнь і не заявляв про масштабні плани їх придбання.60Західна Сахара є територією, що значною мірою контролюється Марокко – країноюПівнічної Африки. До 1976р. була іспанською колонією, сьогодні за контроль над її територіюборються Марокко та націоналістичне угруповання Polisario Front, яке відстоює незалежність запідтримки Алжиру. Правовий статус цього угруповання залишається невизначеним.61Cordesman, A.H. and Nerguizian, A., The North African Military Balance: Force Developmentsin the Maghreb (Center for Strategic and International Studies: Washington, DC, Jan. 2009), pp.2-3;Wezeman, P.D., ‘Arms transfers to Central, North and West Africa’, SIPRI Background Paper, Apr. 2009,pp.3-4, .62Cook, S.A., Ruling but not Governing: The Military and Political Development in Egypt,Algeria, and Turkey (Johns Hopkins University Press: Baltimore, MD, 2007); Gelfand, L., ‘Spending tothrive’, Jane’s Defence Weekly, 28 Jan. 2009, pp.22-27; Joffé, G., ‘Political dynamics in North Africa’,International Affairs, vol.85, no.5 (2009), pp.931-949; Sorenson (посилання 58).63Про кореляцію між доходами від продажу ресурсів і військовими витратами див. розділ 5цього видання.64‘Challenges to economic security’, Arab Human Development Report 2009: Challenges to HumanSecurity in the Arab Countries (United Nations Development Programme, Regional Bureau for ArabStates: New York, 2009), pp.99-119; Spencer, C., ‘North Africa: the hidden risks to regional stability’,Chatham House Middle East and North Africa Briefing Paper 2009/01, Apr. 2009.