ЩОРІЧНИК СІПРІ 2010 ОЗБРОЄННЯ, РОЗЗБРОЄННЯ ТА ... - SIPRI

ЗБРОЙНИЙ КОНФЛІКТ, ЗЛОЧИННІСТЬ І КРИМІНАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО55стримуванням чи жорстким придушенням. Це викликає сумніви стосовнодоцільності застосування для боротьби з кримінальним збройним насильствомзбройних сил.Як показано в цьому розділі, не варто наперед вважати, що між збройнимиугрупованнями опозиції та організованими злочинцями завжди, тим більше вумовах триваючих збройних конфліктів, виникають міцні зв’язки, особливо,якщо йдеться про ісламістських повстанців. В одних районах конфліктівзв’язок між транснаціональною злочинністю та недержавними військовополітичнимисуб’єктами може бути міцним, в інших – набагато слабшим.Навіть коли в нестабільних, пошматованих конфліктом країнах виникаютьвисокоприбуткові транснаціональні форми організованої злочинності (як,наприклад, піратство в Сомалі), вони можуть бути безпосередньо не пов’язанізі збройним повстанням.Пануюча нелегальна економіка, яка є підгрунтям широкомасштабної і глибоковкоріненої тіньової економіки регіону – наприклад, опіумний бізнесв Афганістані, – виконує різні функції у конфліктних чи постконфлікт нихситуаціях: не лише фінансування збройних угруповань опозиції, але й поділприбутків між багатьма провідними місцевими військово-політичнимисуб’єктами, в т.ч. лояльними до уряду, та контрабандними мережами.Елементи слабкої, корумпованої державної системи можуть бути залученимидо незаконного бізнесу не менше, ніж збройні угруповання опозиції,а державні структури безпеки та пов’язані з урядом суб’єкти (в т.ч. колишніповстанці, частково інтегровані до державних сил безпеки) можуть бутиактивно задіяні у кримінальному насильстві.Загалом, головний зв’язок між збройним конфліктом та організованою злочинністюв зонах конфліктів може бути більш глибоким (хоч і менш очевидним),ніж просто отримання надходжень від злочинної чи нелегальної економічноїдіяльності для фінансування збройних опозиційних угруповань.Можливо, правильніше розглядати згадані аспекти як ключові прояви загальноїнедієздатності держави. Водночас, як свідчать приклади Афганістану таСомалі, затяжні збройні конфлікти, якщо немає перспектив їх однозначноговрегулювання, можуть становити більшу перешкоду для відновлення законності,порядку та мінімально функціональної влади на національному та місцевомурівнях, ніж навіть широкомасштабна транснаціональна організованазлочинність. Останню, своєю чергою, можна ефективно подолати лишеза умов відновлення державою своєї дієздатності, зокрема здатності забезпечитиелементарну законність і порядок. Це пояснює, чому боротьбу з організованоюзлочинністю, в т.ч. транснаціональною, в таких умовах не слід відокремлювативід спроб врегулювання конфлікту як такого. Це означає також,що в найбільш складних і затяжних конфліктних ситуаціях політичне врегулюваннязбройних конфліктів має бути пріоритетом, адже це є передумовоювідновлення чи збільшення функціональних спроможностей держави –і тому має важливе значення для ефективної боротьби з організованоюзлочинністю.