104собі індійського бальсаму, то йому наливали до фляшки терпентиниі все було добре.Коли Швейк сказав, що просить флящинку свяченої оливи,сказав директор склепу до субєкта: „Налийте там 10 декаграмівльняного олійку 3 нумер!“Субект завинув флящинку в папір і подаючи її Швейкови,сказав: „Це перша сорта! Як будете потребувати пензлика,або ляку, все дістанете у нас скоро і дешево."Тимчасом в дома вчитувався курат Отто Кац в катехизмі вчився єлеопомазувати.Нечайно прийшов з касарні ординанс з листом, в якім булозаповіджено, що завтра прибудуть до лічниці і будуть присутніпри єлеопомазуванню пані з „Комітету шляхетних дам дляплекання релігійного виховання вояків.”Цей комітет складався з гістеричних старих баб і роздававміж жовнірів по лічницях образки святих і маленькі книжкиз дурними історіями про те, як жовнір має вмирати зайого Величество Цісаря. В тих книжочках були ілюстрації, щопредставляли ріжні сцени з поля бою. Всюди валялися людськіі кінські трупи, поперевертані муніційні вози й гарматиз випростованими до гори ляфетами. На овиді горіли селаі вибухали шрапнелі, а на першім пляні лежав умираючий жовнірз відірваною ногою, Ангел схилявся над ним і подавав йомувінець з таким написом: „Ще сегодня будеш зі мною в раю.”І конаючий усміхався щасливо, начеби йому хто приніс булкуз медом.Коли курат прочитав письмо про той комітет пань, сплюнуві сказав:,,То буде завтра деньок!"Він знав добре ту зграю старих баб, ще з церкви св. Ігнатія,де він колись мав військові проповіди. Тоді він присвячувавпроповідям чимало уваги і труду, а комітет звичайносидів зараз за полковником. Дві бабські мумії в чорних сукняхз рожевими коронками причепилися раз до нього по проповідийнудили його дві години балаканиною про релігійне вихованняжовнірів, так довго, аж доки він нарешті лютий до скаженостине сказав їм :„Вибачте, мої пані, але на мене жде пан капітан з партійкоюфербля!"„Отже вже є олива!” сказав весело Швейк, вбігаючи в хатуйперериваючи куратову задуму. „Льняний олій, нумер третий.Полляк, то дуже солідна фірма. Продає також покост,
105лякер і пензлі. Але тепер ще бракує нам дзвінка. Я його зараздістану.”Швейк побіг на долину і за яких пять хвилин приніс новийдзвінок. Відчіпив його крадьком в брамі, сусідного, заїздногодому.„Тепер я йду до каварні, Швейку, якби хто прийшов, нехайна мене зачекає.”За якої пів години прийшов якийсь сивий, старший панок,простої енергічної постави і острого погляду очей.З його цілої появи лискав гнів і лють. Він виглядав так,начеби його післала доля, знищити цілу нашу планету і розвіятиїї сліди по всесвіті.Його мова була остра, суха і строга, „Дома? Пішов докаварні? Я маю чекати? Добре, я буду чекати хочби і до ранку.На каварню то він має, але довги платити, то нема. Ну,ну, файний курат!”Він плюнув на кухонну підлогу.,,Не плюйте нам по підлозі, пане,” сказав Швейк, цікавой з увагою приглядаючись невиданому доси гостеви.„А я ще раз плюну, бачите, о!” сказав зухвало панок,сідаючи на крісло, і плюнув що сили другий раз на підлогу.„Щоби він не мав сорому ні встиду? Військовий духовний?Ганьба!”„Коли ви образований чоловік", обізвався далі Швейк,„то відвикайте плювати в чужій хаті по підлозі. Чи може видумаєте собі, що як є війна, то вже можете собі на все позваляти?Ви повинні заховуватися прилично і культурно, делікатноповодитися й говорити, ви, матолковатий цивілісте,ви!"Острий панок схопився з крісла, почав з обурення дрожатиі закричав:„На що ви собі тут позваляєте? Коли я не є приличнийчоловік, то який я є, хто я є? Скажіть!"„Порося ви є!” крикнув Швейк, дивлячись йому в очі,„ви плюєте на підлогу, так, якби ви були десь у трамваю, у вагоні,або в іншім публичнім льокалю. Я завжди дувувався, пощотам всюди висять написи, що плювати на підлогу не вільно,а тепер бачу, що ці написи уміщені там через вас. Васочевидно мусять всюди вже добре знати!”Старий панок змінився весь на лиці і намагався відповістиповіню обидливих слів, що мали відноситися до Швейка і докурата.
- Page 3 and 4:
ЯРОСЛАВ ГАШЕКП Р И
- Page 5 and 6:
СЛОВО ВІД ВИДАВНИЦ
- Page 7 and 8:
це той духовий ґрун
- Page 9:
9ВСТУП АВТОРА ПОВІС
- Page 12 and 13:
12того з Конопішт*),
- Page 14 and 15:
14гадуєте собі, як в
- Page 16 and 17:
16„В Сараєві зробил
- Page 18 and 19:
18найяснішого пана
- Page 20 and 21:
20II.ШВЕЙК НА ПОЛІЦІЇ
- Page 22 and 23:
22„А знаєте, про що
- Page 24 and 25:
24„Вони, бестії, обф
- Page 26 and 27:
26„Перед хвилиною п
- Page 28 and 29:
28Та Швейк мав щастя
- Page 30 and 31:
зомилився, це не то
- Page 32 and 33:
32Предсідник комісі
- Page 34 and 35:
34А кождий — як кажу
- Page 36 and 37:
36симулянт, я е прав
- Page 38 and 39:
38„Я це предсказав
- Page 40 and 41:
40„Обережність є ма
- Page 42 and 43:
42покришкою закупна
- Page 44 and 45:
44Та Швейк наставав
- Page 46 and 47:
46VI.ШВЕЙК ІДЕ НА ВІЙ
- Page 48 and 49:
48„Паночку, що вам?
- Page 50 and 51:
50„Кертайх!”, не бу
- Page 52 and 53:
524. ступінь: На проч
- Page 54 and 55: 54на сорок вісім год
- Page 56 and 57: 56озвався хтось з лі
- Page 58 and 59: 58Фельдфебель був б
- Page 60 and 61: 60чисто, що ви до сме
- Page 62 and 63: 62дивого рака в горл
- Page 64 and 65: 64Спеціяльний рід а
- Page 66 and 67: 66або пробує звідси
- Page 68 and 69: 68„То ще не все”, ві
- Page 70 and 71: 70„Але ви мені зачи
- Page 72 and 73: 72Берніса, то Берніс
- Page 74 and 75: 74,,Аж до дальшого рі
- Page 76 and 77: 76також завелика і с
- Page 78 and 79: 78„Я купив тобі пон
- Page 80 and 81: 80„Мельдую послушн
- Page 82 and 83: 2.І так Швейк став ч
- Page 84 and 85: 84Потім він замовк,
- Page 86 and 87: 86Хвилю говорив він
- Page 88 and 89: 88„Ви хочете мене н
- Page 90 and 91: 90курат, „крім того
- Page 92 and 93: 92„Я подав їм адрес
- Page 94 and 95: 944.В ті дні припадаю
- Page 96 and 97: 96пали в нещастя! Не
- Page 98 and 99: 98При полевій пропо
- Page 100 and 101: 100язно, одягаючись,
- Page 102 and 103: 102XI.КЛОПОТИ ШВЕЙКА
- Page 106 and 107: 106„Чи ви вже скінчи
- Page 108 and 109: 108ди, посіти ласкав
- Page 110 and 111: 110чоловік забавить
- Page 112 and 113: 112шканці потерпіли.
- Page 114 and 115: 114сказав: „Скільки
- Page 116 and 117: 116навмисне тягнути
- Page 118 and 119: 118мене, шматуй мене,
- Page 120 and 121: 120сів мусів бути по
- Page 122 and 123: 122Пострах починав в
- Page 124 and 125: 124Зрештою він був д
- Page 126 and 127: 126лу брехню і всяке
- Page 128 and 129: 128Він переревав і п
- Page 130 and 131: 130схрупав разом з п
- Page 132 and 133: 132службу, то ви може
- Page 134 and 135: 134я не знаю нічогіс
- Page 136 and 137: 136падку побудуєте
- Page 138 and 139: 138Швейк втирав піт,
- Page 140 and 141: 140брати. У Вшенорах*
- Page 142 and 143: 142я запропонував ла
- Page 144 and 145: 144поручник Люкаш тр
- Page 146 and 147: 146Останнього слова
- Page 148 and 149: 148„Щ о дня в осмій г
- Page 150 and 151: 150дбав собі раз на м
- Page 152 and 153: 152маєш його з Липсь
- Page 154 and 155:
154побачив пса Макса
- Page 156 and 157:
156разом, звязаних і
- Page 158 and 159:
158Макс скакав весел
- Page 160 and 161:
160„На фронті, пане
- Page 162 and 163:
162і ніжністю та пов
- Page 164 and 165:
164однаково увільни
- Page 166 and 167:
166„Отже, слухайте,