76також завелика і спадала йому на вуха. Загалом виглядав настрахопуда.Та на сміх і жарти прохожих Швейк відповідав тільки лагіднимусміхом і ніжним поглядом своїх очей.Так ішли вони з Градчан якусь хвилину мовчки. Нарештіперший озвався до Швейка малий, грубий. Коли переходиличерез Малу Страну, він майже зрівнався з Швейком і запитав:„Ти звідки?”„З Праги!" відповів ніжно Швейк.„А не втічеш нам?” підхопив високий, худий і тим зрадився,що він є недовіра - песиміст, що припускає самі зліречі, підчас коли грубий, низький є добродушний оптиміст,що нічого злого не підозріває.„Він певно втікби нам, як би міг!" сказав довгий до низького.„А чогож мавби він утікати?" запитався грубий. „Чейжевін так, якби вже свобідний. Я маю його папері звільнення”.„А що там є в паперах до пана фельдкурата?" питав високий.„Того не знаю!" — сказав грубий.„Отже бачиш, нічого не знаєш, а говориш!” докорявйому високий.Тепер ішли вони мовчки знову довгу хвилю. Аж на Карловійвулиці промовив грубий вдруге до Швейка:„Не знаєш, чого ми тебе ведемо до отця курата?”„До сповіди", сказав добродушно Швейк, „завтра меневішають. Це завжди так роблять. То є духовна потіха."„А за щож тебе — теє — ?" замнявся осторожно високий,підчас коли низький зі співчуттям дивився на Швейказ боку.Оба вони були ремісники з села, батьки дітям і мужіжінкам.„Не знаю, за що", відповів Швейк, добродушно всміхаючись,„про нічо не знаю. Може таке призначення.”„Може ти вродився під такою нещасливою планетою",завважив низький поважно, з жалем у голосі, „в нас у Ясеніколо Йозефштадту, ще підчас пруської війни, також повісилиодного. Прийшли до него в хату, не сказали й слова, повелидо Йозефштадту і повісили".„Я думаю”, сказав високий, „що чоловіка не можна повіситиза дурно, завжди мусить бути якась причина!”„Коли нема війни", сказав Швейк, „то мусить бути при
77чина, але підчас війни на чоловіка не зважають. Мусить упастина фронті, або повиснути на шибениці. Чи так — чи так,одна заплата."„Слухай, а чи не є ти — який політичний?" запитав обережной тихо довгий, а по його голосі можна було пізнати,що йвін схиляється вже в Швейкову сторону.„Політичний я є аж за багато", сказав Швейк коротко.„Чи не є ти часом народний соціяліст?” запитав і собі грубий,але по хвилі настрашився чогось і сказав: „Але що насобходить чиясь політика — довкола люде і всі дивляться нанас. Коби ми де в яких сінях поздіймали бодай багнети з крісів,щоби на нас так не дивилися. Ти не втічеш нам? Ми малибиза це клопіт. Правда, Тоню?” звернувся він до високого,а високий з тиха відповів:„Багнети можемо зняти. Прецінь він один з наших.”Довгий почав також співчувати зі Швейком і дуже жалувавйого, бо зовсім вірив, що Швейка мають повісити. Отжевишукали відповідні сіни, поздіймали там багнети і пішлидалі зі Швейком уже хідником в однім ряді.„Ти закуривби собі, правда?” запитав грубий цікаво, чивони ще" — він хотів запитати, чи суд позволить йому ще закуритиперед повішенням, але погадав собі, що таке говоритибулоби дуже неделікатно, тому замовк.Вони закурили собі всі три і товариші Швейка почалирозповідати про свою родину, про свої жінки, діти, про хату,поле, корови.„Я напивсяб чогось",сказав коротко Швейк.Високий і низький глянули один на другого.„Я гадаю, що на одну склянку пива моглиби ми десь вступити",сказав низький, „але десь так, щоби не впадало в очі.”„Ходім до „Кукліка”, сказав Швейк, „кріси лишите в кухні,господар Серабона є „соколом", його не потребуєте боятися.Там грають на скрипці і на гармонійці, туди ходятьдівчата і всякі ліпші люди, що не можуть показатися в ліпшихдомах."Високий і низький поглянули на себе щераз і нарештідовгий сказав: „Отже ходім, бо до курата ще далеко."Вони увійшли до реставрації „Кукліка” і зробили все так,як Швейк говорив. Кріси лишили в кухні і ввійшли до реставрації,де грав хтось на скрипці йна гармонійці. Якась дівчинасиділа лисому чоловікови на колінах і співала захриплим голосом:
- Page 3 and 4:
ЯРОСЛАВ ГАШЕКП Р И
- Page 5 and 6:
СЛОВО ВІД ВИДАВНИЦ
- Page 7 and 8:
це той духовий ґрун
- Page 9:
9ВСТУП АВТОРА ПОВІС
- Page 12 and 13:
12того з Конопішт*),
- Page 14 and 15:
14гадуєте собі, як в
- Page 16 and 17:
16„В Сараєві зробил
- Page 18 and 19:
18найяснішого пана
- Page 20 and 21:
20II.ШВЕЙК НА ПОЛІЦІЇ
- Page 22 and 23:
22„А знаєте, про що
- Page 24 and 25:
24„Вони, бестії, обф
- Page 26 and 27: 26„Перед хвилиною п
- Page 28 and 29: 28Та Швейк мав щастя
- Page 30 and 31: зомилився, це не то
- Page 32 and 33: 32Предсідник комісі
- Page 34 and 35: 34А кождий — як кажу
- Page 36 and 37: 36симулянт, я е прав
- Page 38 and 39: 38„Я це предсказав
- Page 40 and 41: 40„Обережність є ма
- Page 42 and 43: 42покришкою закупна
- Page 44 and 45: 44Та Швейк наставав
- Page 46 and 47: 46VI.ШВЕЙК ІДЕ НА ВІЙ
- Page 48 and 49: 48„Паночку, що вам?
- Page 50 and 51: 50„Кертайх!”, не бу
- Page 52 and 53: 524. ступінь: На проч
- Page 54 and 55: 54на сорок вісім год
- Page 56 and 57: 56озвався хтось з лі
- Page 58 and 59: 58Фельдфебель був б
- Page 60 and 61: 60чисто, що ви до сме
- Page 62 and 63: 62дивого рака в горл
- Page 64 and 65: 64Спеціяльний рід а
- Page 66 and 67: 66або пробує звідси
- Page 68 and 69: 68„То ще не все”, ві
- Page 70 and 71: 70„Але ви мені зачи
- Page 72 and 73: 72Берніса, то Берніс
- Page 74 and 75: 74,,Аж до дальшого рі
- Page 78 and 79: 78„Я купив тобі пон
- Page 80 and 81: 80„Мельдую послушн
- Page 82 and 83: 2.І так Швейк став ч
- Page 84 and 85: 84Потім він замовк,
- Page 86 and 87: 86Хвилю говорив він
- Page 88 and 89: 88„Ви хочете мене н
- Page 90 and 91: 90курат, „крім того
- Page 92 and 93: 92„Я подав їм адрес
- Page 94 and 95: 944.В ті дні припадаю
- Page 96 and 97: 96пали в нещастя! Не
- Page 98 and 99: 98При полевій пропо
- Page 100 and 101: 100язно, одягаючись,
- Page 102 and 103: 102XI.КЛОПОТИ ШВЕЙКА
- Page 104 and 105: 104собі індійського
- Page 106 and 107: 106„Чи ви вже скінчи
- Page 108 and 109: 108ди, посіти ласкав
- Page 110 and 111: 110чоловік забавить
- Page 112 and 113: 112шканці потерпіли.
- Page 114 and 115: 114сказав: „Скільки
- Page 116 and 117: 116навмисне тягнути
- Page 118 and 119: 118мене, шматуй мене,
- Page 120 and 121: 120сів мусів бути по
- Page 122 and 123: 122Пострах починав в
- Page 124 and 125: 124Зрештою він був д
- Page 126 and 127:
126лу брехню і всяке
- Page 128 and 129:
128Він переревав і п
- Page 130 and 131:
130схрупав разом з п
- Page 132 and 133:
132службу, то ви може
- Page 134 and 135:
134я не знаю нічогіс
- Page 136 and 137:
136падку побудуєте
- Page 138 and 139:
138Швейк втирав піт,
- Page 140 and 141:
140брати. У Вшенорах*
- Page 142 and 143:
142я запропонував ла
- Page 144 and 145:
144поручник Люкаш тр
- Page 146 and 147:
146Останнього слова
- Page 148 and 149:
148„Щ о дня в осмій г
- Page 150 and 151:
150дбав собі раз на м
- Page 152 and 153:
152маєш його з Липсь
- Page 154 and 155:
154побачив пса Макса
- Page 156 and 157:
156разом, звязаних і
- Page 158 and 159:
158Макс скакав весел
- Page 160 and 161:
160„На фронті, пане
- Page 162 and 163:
162і ніжністю та пов
- Page 164 and 165:
164однаково увільни
- Page 166 and 167:
166„Отже, слухайте,