Пригоди доброго вояка Швейка

84Потім він замовк, а Швейк далі мучився, тягнучи його додому.На якійсь площі, де стояли фіякри, Швейк припер куратапід мур камениці, а сам приступив до якогось візника згодитифіякра. Та той відповів:„О, ні! Я того пана знаю! Я раз возив його дві години,заки він віднайшов своє мешкання, а за те він мені йдо ниніне заплатив. А цілий день фіякра по нім треба було чистити.”Та нарешті Швейк таки намовив візника і той згодивсязавезти їх до дому. Швейк пішов по курата, який уже спав,стоячи під муром, простоволосий, бо хтось стягнув йому капелюхз голови, (курат ходив часто по цивільному).Разом з візником висадили курата на фіякра і рушили.Курат попав у цілковите отупіння. Він уважав Швейка за полковникаЮста від 75. полку піхоти і повторював кілька разів:„Полковнику, колего, не сердься, що я тобі тикаю, ти знаєш,що я свиня!”Потім він довгу хвилю мовчав, а нарешті звернувся доШвейка, моргнув і запитав: „Як почуваєтеся нині, ласкавапані? Чи виїжджаєте десь на свіжий воздух? У вас є вже дорослийсинок?” При тім він показував на візника.„Ти сядеш тихо, чи ні?” крикнув нагло Швейк, коли куратхотів устати з сидження. „Не думай собі, що я тебе не навчупорядку!"Курат сів тихо і глипав лише на Швейка, не розуміючи,що з ним і де він. Він був зовсім без памяти і запитав по хвиліШвейка: „Пані дайте мені І. клясу", очевидно думаючи, що віндесь у лазні, або в публичнім кльозеті. Вже почав був навітьскидати штани...„Защіпися, пацюку!" крикнув знову Швейк. „Всі фірманивже тебе знають, що ти за один! Не думай собі, небоже, що ятобі позволю таке виробляти!"Курат замовк і пробував закурити. „Ов, щось не горить",говорив він. ,,ви мені дуєте в сірник.”Потім він зачав сміятися: „Щ о за геца”.* Ми самі в трамваю,правда, пані? Але я загубив білєт!"І він почав обшукувати свої кишені.„Гов! Стійте! Я мушу знайти білєт! Або їдьте!*Далі почав говорити самі нісенітниці, мов крізь сон, ніби* Жарт, притичина.