Пригоди доброго вояка Швейка

39„Я признаю ваше одушевлення, але якби ви його показалисеред інших обставин. Але ви знаєте самі, що вас вів поліціянт,так що такі ваші кличі могли і мусіли поділати на людей радшесмішно, як поважно”.,,Коли кого веде поліціянт”, — відповів Швейк дуже поважно,„то це важка хвиля в життю чоловіка. Але коли і в такихважких хвилях чоловік не забуває, що належить робити,коли вибухла війна, то думаю, що такий чоловік не заслугуєна догану!”Комісар забурмотів щось і подивився щераз Швейковив очі. Швейк відповів йому щирим мягким поглядом. Так хвилинугляділи собі оба в вічі. Вкінці комісар сказав:„Ідіть собі до дітька, Швейку! Але коли ви щераз сюдипопадете, тоді я вже не буду вас нічого допитувати тільки віддамвас просто до військового суду на Градчани. Розумієте?”В тій хвилі Швейк раптом приступив до комісаря, поцілувавйого в руку і сказав:„Спасибіг вам, паночку солодкий! Як колись будете потребуватиякого песика, то зверніться ласкаво до мене. Я маютакий інтерес з псами”.За хвилю опинився Швейк на вулиці, як свобідний чоловік— і став думати, чи має йти просто до дому, чи спершу зайтидо господи ,,Під чашею”. Призвичаєння перемогло і небаромШвейк увійшов до пиварні Палівця.В шинку була могильна тишина. Сиділо там справді кількорогостей, а між ними і паламар з церкви св. Аполінарія, алевсі мовчали, сумні і прибиті. За лядою сиділа пані Палівцеваі дивилася тупо на склянки.„Ну — я знову тут!” сказав весело Швейк, „дайте менівелике ясне! А де пан Палівец, чи він також уже дома?”Замість відповіди на ці слова, пані Палівцева почала плакати.Вона зітхала важко і виражуючи своє нещастя в кождімскладі слова, відповіла:„Во-ни да-ли йо-му десять літ тюр-ми, пе-ред ти-жнем”...„Ну, отже”, відповів Швейк, „в такім разі має вже своїхсім днів відсиджених!",,А він же був завжди такий обережний!” плакала даліПалівцева.Гості, що попивали своє пиво, сиділи, мов німі і не відзивалися,навчені гірким досвідом Палівця, що краще триматиязик за зубами.