Пригоди доброго вояка Швейка

61місії до Швейка. А приступаючи ближче до нього, запитав:„Я хотівби тепер знати, ви, морська свинко, що ви собів тій хвилині думаєте?"„Мельдую послушно, що я взагалі нічого не думаю!” відповівШвейк. „А до сто чортів!” заверещав другий член комісії,дзвонячи шаблею, отже він взагалі нічого не думає! А чомужви, сіямський слоню, нічого не думаєте?”„Мельдую послушно, що я не думаю нічого тому, що привійську думати остро заборонено. Коли я давно служив привісімнайцятці, то наш пан капітан заєдно нам говорив: „Воякне сміє думати. За вояка думають його зверхники. Коли воякзачинає думати, він уже не є вояк, лише звичайна цивільнафеца. Думання, це дурниця”.„Тримайте язик!” перервав голова комісії, „про вас мивже дещо знаємо! Цей ідіот гадає, що ми повіримо, що вінє правдивий ідіот! Ви не ідіот, Швейку, ви є мудрагель, виє лис, ви є лотр, ви є лайдак, ви є батяр, ви є ідіот, ви є —„Мельдую послушно, що я є!”„Я вже сказав вам, тримати язик і замкнути губу. Розумів?”„Мельдую послушно, що я розумів!"„А до чорта — морду на замок! Як я вам кажу, то анімру - мру!"„Мельдую слухняно, що я ані мру - мру!"Офіцери подивилися один на другого і один з них закликавфельдфебля:„Того отут” — сказав офіцер - лікар, показуючи наШвейка, „поведете до канцелярії і ждіть там на наше посвідчення.Лайдак здоров, як риба, симулює і ще до того мелеязиком і кпить собі зі своїх наставників. Нехай його потримаютьв гарнізоновім арешті, там він побачить, що війна то негоцки - кльоцки!"Швейк пішов з фельдфеблем до канцелярії, а по дорозічерез подвіря, бурмотів собі під носом:„Я собі так думав,Щ о війна — то сміх,З тиждень повоюю,Й верну до своїх!...І підчас, коли на Швейка в канцелярії почав викрикатиякийсь ляйтнант, тоді лікарі переглядали всіх симулянтів.Урятувалися всего два, решту вислали з лічниці до сотень,з тих двох вратованих один був без ноги, а другий мав прав­