56озвався хтось з ліжка від вікна, „я запримітив цеї ночі, що мійкашель уже пройшов”.„Ваше назвиско?“„Коваржік, мельдую послушно, я маю отримати гліцерину."„Добре, гліцерину отримаєте ще на дорогу, щоби ви потімне нарікали, що тут не добре вас курували. Так — а тепер всімароди, яких я читав, підуть за підофіциром, щоби кождийдістав, що йому належиться.І справді кождий дістав того дня навіть більше, як йомуналежалося. Люди просилися і кричали, але нічого не помагало.Тільки один Швейк тримався по геройськи.„Не щади мене", говорив Швейк до санітаря, що дававйому гліцерину, „памятай, що ти присягав. Навіть якби лежавтут твій брат, або рідний батько, давай їм гліцерину і окомне моргни! Подумай собі, що ціла Австрія тримається на такійгліцерині, а побіда буде наша!"Слідуючого дня запитався доктор Ґрінштайн Швейка, якйому подобається у військовій лічниці.Швейк відповів, що це є дуже добра і благородна установа.В надгороду за це одержав ще раз гліцерину, раз аспіринуі два рази хініну, яку всипали йому в склянку води, щобице зараз випив.Навіть Сократ не пив своєї цикути* з таким спокоєм,як Швейк пив цю хініну і зносив терпеливо всі тортури, якимпіддавав його доктор Ґрінштайн.Коли Швейка в присутности доктора завинули в мокрепростирало і запитали, як він почувається, він сказав:„Мельдую послушно, пане оберарцт, це так як у „швімшули"**або в морській купелі”.„Маєте ще ревматизм?" питався доктор, надіючись, що„симулянт” уже відречеться хороби. Та Швейк відповів:„Мельдую послушно, пане оберарцт, що мені нічого неполекшало”.Тоді Швейка піддали новим тортурам.В той час, коли Швейка таким способом лікували з ревматизму,пані баронова фон Боценгайм розщибалася по цілійПразі, щоби десь віднайти того патріотичного каліку, проякого виписувала „Богемія” і другі газети. Вкінці довідалася* Отруя, якою карали злочинців у Греції.** Школа плавання.
57баронова в дирекції поліції, що той патріот то е Швейк, а рештувже легко їй було вивідати. Баронова напакувала повнийкошик усякої всячини, взяла з собою свою даму і камердинерайпоїхала на Градчани.її візитівка відчинила її двері тюрми, в канцелярії принялиїї незвичайно ввічливо і вже за пять мінут знала вона, що воякШвейк, за яким вона питає, лежить в бараку ч. 3., на ліжкуч. 17. Сам доктор Ґрінштайн, наче вражений громом, супроводжавбаронову.Швейк сидів саме по звичайній процедурі, приписаній доктором,на своїм ліжку, окружений громадою худих і марнихкістяків - симулянтів, які ще трималися і видержували страшнудієту.Вони говорили — річ звичайна — про всякі справи і якби хто був прислухувався збоку, погадавби собі, що це відбуваєтьсяз'їзд якогось кухарського союзу.„Навіть шкварки з телячого лою є добрі", твердив якийсьхорий, що симулював катар жолудка, „треба тільки по вишквареннюдобре витиснути. Смакують, як гусячі".„Але що ти говориш!" перечився чоловік з раком в жолудку,„понад гусячі шкварки нема нічого ліпшого, але требаїх добре висмажити, так, як це роблять жиди".„А я таки волію свинячі шкварки”, говорив Швейків сусід,„тільки треба вважати, щоби вони не були ні за темні ніза жовті. Щ ось посередне найкраще, Такий шкварок не смієбути ні за твердий, ні за мягкий, і не сміє кришитися, — а маєрозпливатися на язиці. При тім однак не сміє Течи смалецьпо бороді”.„А хто з вас їв уже шкварки з конячого Сала?” запитавякийсь чоловік зпід дверей, але йому не вспів уже ніхто відповісти,бо раптом відчинилися двері, а до кімнати вбіг задиханийпідофіцер і закликав:„Всі до ліжка! Іде якась архикнягиня! Щоби мені з васніхто не показав зпід деки брудних ніг, або щоби на щосьне поскаржився!"І справді, навіть архикнягиня не зумілаби увійти з такоюповагою, як це вчинила баронова фон Боценгайм. За неютягнувся хвіст великих достойників, між якими не забракло навітьрахункового фельдфебля лічниці, який побоювався, щоце якась таємнича ревізія, яка може його леда день відірвативід повного корита в „гінтерлянді" і кинути на фронт, переддротяні засіки.
- Page 3 and 4:
ЯРОСЛАВ ГАШЕКП Р И
- Page 5 and 6: СЛОВО ВІД ВИДАВНИЦ
- Page 7 and 8: це той духовий ґрун
- Page 9: 9ВСТУП АВТОРА ПОВІС
- Page 12 and 13: 12того з Конопішт*),
- Page 14 and 15: 14гадуєте собі, як в
- Page 16 and 17: 16„В Сараєві зробил
- Page 18 and 19: 18найяснішого пана
- Page 20 and 21: 20II.ШВЕЙК НА ПОЛІЦІЇ
- Page 22 and 23: 22„А знаєте, про що
- Page 24 and 25: 24„Вони, бестії, обф
- Page 26 and 27: 26„Перед хвилиною п
- Page 28 and 29: 28Та Швейк мав щастя
- Page 30 and 31: зомилився, це не то
- Page 32 and 33: 32Предсідник комісі
- Page 34 and 35: 34А кождий — як кажу
- Page 36 and 37: 36симулянт, я е прав
- Page 38 and 39: 38„Я це предсказав
- Page 40 and 41: 40„Обережність є ма
- Page 42 and 43: 42покришкою закупна
- Page 44 and 45: 44Та Швейк наставав
- Page 46 and 47: 46VI.ШВЕЙК ІДЕ НА ВІЙ
- Page 48 and 49: 48„Паночку, що вам?
- Page 50 and 51: 50„Кертайх!”, не бу
- Page 52 and 53: 524. ступінь: На проч
- Page 54 and 55: 54на сорок вісім год
- Page 58 and 59: 58Фельдфебель був б
- Page 60 and 61: 60чисто, що ви до сме
- Page 62 and 63: 62дивого рака в горл
- Page 64 and 65: 64Спеціяльний рід а
- Page 66 and 67: 66або пробує звідси
- Page 68 and 69: 68„То ще не все”, ві
- Page 70 and 71: 70„Але ви мені зачи
- Page 72 and 73: 72Берніса, то Берніс
- Page 74 and 75: 74,,Аж до дальшого рі
- Page 76 and 77: 76також завелика і с
- Page 78 and 79: 78„Я купив тобі пон
- Page 80 and 81: 80„Мельдую послушн
- Page 82 and 83: 2.І так Швейк став ч
- Page 84 and 85: 84Потім він замовк,
- Page 86 and 87: 86Хвилю говорив він
- Page 88 and 89: 88„Ви хочете мене н
- Page 90 and 91: 90курат, „крім того
- Page 92 and 93: 92„Я подав їм адрес
- Page 94 and 95: 944.В ті дні припадаю
- Page 96 and 97: 96пали в нещастя! Не
- Page 98 and 99: 98При полевій пропо
- Page 100 and 101: 100язно, одягаючись,
- Page 102 and 103: 102XI.КЛОПОТИ ШВЕЙКА
- Page 104 and 105: 104собі індійського
- Page 106 and 107:
106„Чи ви вже скінчи
- Page 108 and 109:
108ди, посіти ласкав
- Page 110 and 111:
110чоловік забавить
- Page 112 and 113:
112шканці потерпіли.
- Page 114 and 115:
114сказав: „Скільки
- Page 116 and 117:
116навмисне тягнути
- Page 118 and 119:
118мене, шматуй мене,
- Page 120 and 121:
120сів мусів бути по
- Page 122 and 123:
122Пострах починав в
- Page 124 and 125:
124Зрештою він був д
- Page 126 and 127:
126лу брехню і всяке
- Page 128 and 129:
128Він переревав і п
- Page 130 and 131:
130схрупав разом з п
- Page 132 and 133:
132службу, то ви може
- Page 134 and 135:
134я не знаю нічогіс
- Page 136 and 137:
136падку побудуєте
- Page 138 and 139:
138Швейк втирав піт,
- Page 140 and 141:
140брати. У Вшенорах*
- Page 142 and 143:
142я запропонував ла
- Page 144 and 145:
144поручник Люкаш тр
- Page 146 and 147:
146Останнього слова
- Page 148 and 149:
148„Щ о дня в осмій г
- Page 150 and 151:
150дбав собі раз на м
- Page 152 and 153:
152маєш його з Липсь
- Page 154 and 155:
154побачив пса Макса
- Page 156 and 157:
156разом, звязаних і
- Page 158 and 159:
158Макс скакав весел
- Page 160 and 161:
160„На фронті, пане
- Page 162 and 163:
162і ніжністю та пов
- Page 164 and 165:
164однаково увільни
- Page 166 and 167:
166„Отже, слухайте,