36симулянт, я е правдивий ідіот, про це можете пересвідчитисяв канцелярії полку ч. 91. — в Будейовицях, або в доповняючійкоманді в Кароліненталь".Старший лікар махнув безнадійно рукою і показуючи наШвейка, сказав до дозорців: „Тому чоловікови віддайте йогоодяг і поведіть до третої кляси на першім коритарі! Потімодин з вас прийде сюди і віднесе всі його документи до канцелярії.А скажіть там, щЬби це скоро полагодили, щоби він нечипів нам тут довго на нашій голові!"Лікарі кинули погірдливими поглядами на Швейка,який з незвичайною чемністю і покорою відступав поволи додверей і низько кланявся. На питання одного з дозорців, чоговін робить такі дурниці, відповів Швейк: „Тому, що я нагий,не можу відвернутися, щоби панове не подумали собі, що я нечемнийабо простак".Від тої хвилі, в якій дозорці дістали від лікарів приказ,віддати йому його убрання, вони вже не звертали на нього найменшоїуваги і не дбали за нього. Вони принесли йому одяг,казали вбратися і відвели до третої кляси, де він ждав ще паруднів, аж доки канцелярія не полагодила його паперів. Лікарідали Швейкови посвідчення, що він е „симулянт слабого розуму",а що його звільнили на хвилину перед обідом, то вінсчинив малий бешкет. Він сказав, що як кого звільняється з домубожевільних, то не повиннося викидати його без обіду. Таце упімнення злегковажили собі до тої міри, що прикликализ вулиці поліцая, а цей забрав Швейка на поліційний комісаріят.
37V.ШВЕЙК ВЕРТАЄ ДО ДОМУ.В поліційнім комісаріяті поставили Швейка перед якимоськомісарем, який промовив до нього так:„Знаєте, що Швейку? Я знаю, що вас привели сюди заякісь авантури в домі божевільних, Але чи не булоби ліпше,якби ми віддали вас відразу на дирекцію поліції? Нехай вонимучаться з вами!“„Ви є пан всемогучий”, сказав Швейк, „і як хочете меневіддати до дирекції то віддайте. Тепер понад вечір перейтисядо дирекції то дуже приємний прохід”.Швейка взяв поліцай і повів вулицею. Недалеко Карловогопередмістя наткнулися оба на товпу людей. Всі товпилися довколаякогось паперу, наліпленого на мурі.„Це є маніфест його величества цісаря про випоеідженнявійни!” сказав поліцай до Швейка.
- Page 3 and 4: ЯРОСЛАВ ГАШЕКП Р И
- Page 5 and 6: СЛОВО ВІД ВИДАВНИЦ
- Page 7 and 8: це той духовий ґрун
- Page 9: 9ВСТУП АВТОРА ПОВІС
- Page 12 and 13: 12того з Конопішт*),
- Page 14 and 15: 14гадуєте собі, як в
- Page 16 and 17: 16„В Сараєві зробил
- Page 18 and 19: 18найяснішого пана
- Page 20 and 21: 20II.ШВЕЙК НА ПОЛІЦІЇ
- Page 22 and 23: 22„А знаєте, про що
- Page 24 and 25: 24„Вони, бестії, обф
- Page 26 and 27: 26„Перед хвилиною п
- Page 28 and 29: 28Та Швейк мав щастя
- Page 30 and 31: зомилився, це не то
- Page 32 and 33: 32Предсідник комісі
- Page 34 and 35: 34А кождий — як кажу
- Page 38 and 39: 38„Я це предсказав
- Page 40 and 41: 40„Обережність є ма
- Page 42 and 43: 42покришкою закупна
- Page 44 and 45: 44Та Швейк наставав
- Page 46 and 47: 46VI.ШВЕЙК ІДЕ НА ВІЙ
- Page 48 and 49: 48„Паночку, що вам?
- Page 50 and 51: 50„Кертайх!”, не бу
- Page 52 and 53: 524. ступінь: На проч
- Page 54 and 55: 54на сорок вісім год
- Page 56 and 57: 56озвався хтось з лі
- Page 58 and 59: 58Фельдфебель був б
- Page 60 and 61: 60чисто, що ви до сме
- Page 62 and 63: 62дивого рака в горл
- Page 64 and 65: 64Спеціяльний рід а
- Page 66 and 67: 66або пробує звідси
- Page 68 and 69: 68„То ще не все”, ві
- Page 70 and 71: 70„Але ви мені зачи
- Page 72 and 73: 72Берніса, то Берніс
- Page 74 and 75: 74,,Аж до дальшого рі
- Page 76 and 77: 76також завелика і с
- Page 78 and 79: 78„Я купив тобі пон
- Page 80 and 81: 80„Мельдую послушн
- Page 82 and 83: 2.І так Швейк став ч
- Page 84 and 85: 84Потім він замовк,
- Page 86 and 87:
86Хвилю говорив він
- Page 88 and 89:
88„Ви хочете мене н
- Page 90 and 91:
90курат, „крім того
- Page 92 and 93:
92„Я подав їм адрес
- Page 94 and 95:
944.В ті дні припадаю
- Page 96 and 97:
96пали в нещастя! Не
- Page 98 and 99:
98При полевій пропо
- Page 100 and 101:
100язно, одягаючись,
- Page 102 and 103:
102XI.КЛОПОТИ ШВЕЙКА
- Page 104 and 105:
104собі індійського
- Page 106 and 107:
106„Чи ви вже скінчи
- Page 108 and 109:
108ди, посіти ласкав
- Page 110 and 111:
110чоловік забавить
- Page 112 and 113:
112шканці потерпіли.
- Page 114 and 115:
114сказав: „Скільки
- Page 116 and 117:
116навмисне тягнути
- Page 118 and 119:
118мене, шматуй мене,
- Page 120 and 121:
120сів мусів бути по
- Page 122 and 123:
122Пострах починав в
- Page 124 and 125:
124Зрештою він був д
- Page 126 and 127:
126лу брехню і всяке
- Page 128 and 129:
128Він переревав і п
- Page 130 and 131:
130схрупав разом з п
- Page 132 and 133:
132службу, то ви може
- Page 134 and 135:
134я не знаю нічогіс
- Page 136 and 137:
136падку побудуєте
- Page 138 and 139:
138Швейк втирав піт,
- Page 140 and 141:
140брати. У Вшенорах*
- Page 142 and 143:
142я запропонував ла
- Page 144 and 145:
144поручник Люкаш тр
- Page 146 and 147:
146Останнього слова
- Page 148 and 149:
148„Щ о дня в осмій г
- Page 150 and 151:
150дбав собі раз на м
- Page 152 and 153:
152маєш його з Липсь
- Page 154 and 155:
154побачив пса Макса
- Page 156 and 157:
156разом, звязаних і
- Page 158 and 159:
158Макс скакав весел
- Page 160 and 161:
160„На фронті, пане
- Page 162 and 163:
162і ніжністю та пов
- Page 164 and 165:
164однаково увільни
- Page 166 and 167:
166„Отже, слухайте,