122Пострах починав він ширити дуже таємничим поведеннямі бесідою.„Мені здається, що здіймають телефони,” говорив він довірочнороям. І був щасливий, коли міг сказати: „Вони вжезняли."Ніхто не втікав так радо, як „пуцфлєк”. В такій хвилі забуваввін звичайно, що над його головою бренять шрапнеліі гранати, а з великим накладом сил прямував на зади, до штабу,обладований клунками, як осел. Так добивався аж до обозу.Він дуже любив обоз і радо їхав на возі, або на санітарнійповозці. Коли мусів іти пішки, то вдавав зовсім зруйнованогочоловіка. В такім випадку лишав речі свого пана в окопах,а сам забирався тільки зі своїми наплечниками.Коли трапилося, що офіцер вратувався втечею від полону,а чура таки попав у полон, то він не забуває ніколи, взятиз собою в полон речі свої і свого пана. Він уважав, що це переходитьна його власність.Я бачив одного полоненого австрійського „пуцера", якийвід самого Дубна йшов пішки аж до Дарниці за Києвом. Вінмав з собою крім свого наплечника і наплечника свого пана,який не дістався в полон, ще пять валізок ріжної всячини, двакоци і подушку ,а на голові ніс ще щось в роді пакунка. І жалувавсяще; що по дорозі козаки відібрали йому дві валізки.Ніколи не забуду того чури, який волікся так з тими тягарамичерез цілу Україну. Це був живий ходячий товаровийвіз і я до нині не можу збагнути, як міг він двигати таку горуклунків цілі сотки кільометрів! А потім дістатися з тимусім аж до Ташкенту і стерегти їх, щоби нарешті на тих пакункахвмерти в обозі полонених на пятнистий тиф!Нині підофіцерські чури розсіяні по цілій чеській республиціі по всім світі — і вони розповідають про свої геройства.Вони здобували і брали штурмом Сокаль, Дубно, Ніш, Пяву.Кождий з них є щонайменше Наполеон.„Я кажу свому оберштови: Пане обершт, Телефонуйте доштабу, що вже може початися наступ!”Отак звичайно побріхують чури.По більшій части були це реакціонери і тому люде ненавиділиїх. Декотрі з них були донощиками і мали в тім великуприємність, коли дивилися, як когось карали звязанням.Вони розвинулися в окрему касту людей. їхнє самолюбствоне мало границь.
123XIV.ШВЕЙК ЧУРОЮ У ПОРУЧНИКА ЛЮКАША.Поручник Люкаш був типом офіцера спорохнявілої австрійськоїмонархії. Кадетську школу скінчив з мірним поступомі вона виховала його на дволичну амфібію*. В товариствіговорив він по німецьки, але читав чеські книжки і коли в школіоднорічних добровольців вчив самих чехів, то говорив їмнераз довірочно: „Будьмо собі чехами, але про це ніхто немусить знати. Я є також чех."Він уважав^ що бути чехом, то так, як належати до якоїсьнедозволеної тайної організації, якої краще уникати з далека.* Амфібія — звірина, що може жити у воді йна суші. Тутмова про чоловіка, що відповідно до обставин ріжно себе виявляє:дволичний.
- Page 3 and 4:
ЯРОСЛАВ ГАШЕКП Р И
- Page 5 and 6:
СЛОВО ВІД ВИДАВНИЦ
- Page 7 and 8:
це той духовий ґрун
- Page 9:
9ВСТУП АВТОРА ПОВІС
- Page 12 and 13:
12того з Конопішт*),
- Page 14 and 15:
14гадуєте собі, як в
- Page 16 and 17:
16„В Сараєві зробил
- Page 18 and 19:
18найяснішого пана
- Page 20 and 21:
20II.ШВЕЙК НА ПОЛІЦІЇ
- Page 22 and 23:
22„А знаєте, про що
- Page 24 and 25:
24„Вони, бестії, обф
- Page 26 and 27:
26„Перед хвилиною п
- Page 28 and 29:
28Та Швейк мав щастя
- Page 30 and 31:
зомилився, це не то
- Page 32 and 33:
32Предсідник комісі
- Page 34 and 35:
34А кождий — як кажу
- Page 36 and 37:
36симулянт, я е прав
- Page 38 and 39:
38„Я це предсказав
- Page 40 and 41:
40„Обережність є ма
- Page 42 and 43:
42покришкою закупна
- Page 44 and 45:
44Та Швейк наставав
- Page 46 and 47:
46VI.ШВЕЙК ІДЕ НА ВІЙ
- Page 48 and 49:
48„Паночку, що вам?
- Page 50 and 51:
50„Кертайх!”, не бу
- Page 52 and 53:
524. ступінь: На проч
- Page 54 and 55:
54на сорок вісім год
- Page 56 and 57:
56озвався хтось з лі
- Page 58 and 59:
58Фельдфебель був б
- Page 60 and 61:
60чисто, що ви до сме
- Page 62 and 63:
62дивого рака в горл
- Page 64 and 65:
64Спеціяльний рід а
- Page 66 and 67:
66або пробує звідси
- Page 68 and 69:
68„То ще не все”, ві
- Page 70 and 71:
70„Але ви мені зачи
- Page 72 and 73: 72Берніса, то Берніс
- Page 74 and 75: 74,,Аж до дальшого рі
- Page 76 and 77: 76також завелика і с
- Page 78 and 79: 78„Я купив тобі пон
- Page 80 and 81: 80„Мельдую послушн
- Page 82 and 83: 2.І так Швейк став ч
- Page 84 and 85: 84Потім він замовк,
- Page 86 and 87: 86Хвилю говорив він
- Page 88 and 89: 88„Ви хочете мене н
- Page 90 and 91: 90курат, „крім того
- Page 92 and 93: 92„Я подав їм адрес
- Page 94 and 95: 944.В ті дні припадаю
- Page 96 and 97: 96пали в нещастя! Не
- Page 98 and 99: 98При полевій пропо
- Page 100 and 101: 100язно, одягаючись,
- Page 102 and 103: 102XI.КЛОПОТИ ШВЕЙКА
- Page 104 and 105: 104собі індійського
- Page 106 and 107: 106„Чи ви вже скінчи
- Page 108 and 109: 108ди, посіти ласкав
- Page 110 and 111: 110чоловік забавить
- Page 112 and 113: 112шканці потерпіли.
- Page 114 and 115: 114сказав: „Скільки
- Page 116 and 117: 116навмисне тягнути
- Page 118 and 119: 118мене, шматуй мене,
- Page 120 and 121: 120сів мусів бути по
- Page 124 and 125: 124Зрештою він був д
- Page 126 and 127: 126лу брехню і всяке
- Page 128 and 129: 128Він переревав і п
- Page 130 and 131: 130схрупав разом з п
- Page 132 and 133: 132службу, то ви може
- Page 134 and 135: 134я не знаю нічогіс
- Page 136 and 137: 136падку побудуєте
- Page 138 and 139: 138Швейк втирав піт,
- Page 140 and 141: 140брати. У Вшенорах*
- Page 142 and 143: 142я запропонував ла
- Page 144 and 145: 144поручник Люкаш тр
- Page 146 and 147: 146Останнього слова
- Page 148 and 149: 148„Щ о дня в осмій г
- Page 150 and 151: 150дбав собі раз на м
- Page 152 and 153: 152маєш його з Липсь
- Page 154 and 155: 154побачив пса Макса
- Page 156 and 157: 156разом, звязаних і
- Page 158 and 159: 158Макс скакав весел
- Page 160 and 161: 160„На фронті, пане
- Page 162 and 163: 162і ніжністю та пов
- Page 164 and 165: 164однаково увільни
- Page 166 and 167: 166„Отже, слухайте,