Пригоди доброго вояка Швейка

163де були оголошення про пса. Він дивився весело і сказав радісно:„Так е, пане поручнику, воно ось тут І Пан полковниктак гарно описує того пінчера, що аж любо читати, і дає 100корон надгороди тому, хто приведе йому пса назад. Це гарнанадгорода. Звичайно дається лятьдесять корон. Один Божетєхв Кошіжех з того тільки жив. Він бувало завжди вкрадепса а потім шукає в газетах, чи нема за того пса визначеноїнадгороди. Раз вкрав гарного чорного шпіца, а що властительсам не зголошував згуби в газетах, то він спробував і сам зголосив,що знайшов пса. Він уже заплатив пягау за оголошення,аж вкінці зголосився якийсь пан, що це його пес, що він йомупропав, і що він думав, що шкода давати оголошення, бо вжене вірить у чесність людей. Але що тепер він бачить, що щеє чеоні люде на світі, а це його дуже тішить. Він тепер є згіднийнадгородити чесність. І він подарував Божетєхови своюкнижку про плекання цвітів у городі і в хаті. А тоді Божетєхзловив чорного шпіца за задні ноги і вдарив ним того пана поголові і від тоді заклявся, що вже не буде сам оголошуватив газетах. Радше'дасть того пса гицлеви, як ніхто не зголоситьсяза ним в газеті."„Ідіть спати, Швейку,“ сказав поручник безнадійним голосом,„ви плелиби так і до білого дня!“І поручник пішов спати, а в ночі снився йому Швейк, щовін украв також коня в наслідника австрійського престолуі привів йому, і що престолонаслідник пізнав того коня при переглядівійськ, як він, нещасний поручник Люкаш їхав передсвоєю четою.Рано здавалося поручникови, що він цілу ніч десь гуляві пив і що його вибили по лиці. Його тиснув якийсь страшнийдушевний тягар. Він ще трохи задрімав, та зараз збудив йогочийсь стукіт у двері. На порозі станув добродушно усміхненийШвейк і питався:„Пане поручнику, голошу слухняно, я забув вас запитатися,коли маю вас збудити?Поручник застогнав у ліжку: „Геть забирайся, осле, цестрашне!*'А коли він пізніше одягнувся і Швейк подав йому снідання,був поручник заскочений новим несподіваним питанням:„Пане поручнику, голошу слухняно, чи ви не хотілиби, щобия привів вам другого пса?"„Знаєте, Швейку, що я мавби охоту, поставити вас передвоєнний суд", сказав поручник, тяжко зітхнувши, „але вас