Пригоди доброго вояка Швейка

126лу брехню і всяке свинство караю з місця дуже строго. Я вимагаю,щоби ви все говорили лише правду і без слова сповнялиточно всі мої прикази. Коли я скажу: скачіть в огонь!,то мусите скочити в огонь, хочби ви до того йне мали великоїохоти! Куди ви дивитеся?"Швейк дивився з цікавістю на стіну, де висіла клітказ канарком, і відповів, звертаючи зір своїх добродушнихочей на поручника:„Голошу слухняно, пане оберляйтнант, там є гарний канарочок!"І перервавши тим робом прудку струю поручникової мови,стояв Швейк перед своїм новим зверхником у військовійпоставі і дивився йому просто в очі, не кліпнувши повікою.Поручник хотів відповісти йому щось непривітне й шорстке,але коли запримітив невинний вираз Швейкового лиця,сказав:„Пан фельдкурат представив вас, як останнього матолка,і я бачу, що він не помилився!"„Мельдую послушно, пане поручнику, що пан фельдкуратсправді не помилився. Коли я ще служив перед війною активно,мене суперарбітрували через матолковатість і то ще черезноторичну.*Таких нас було лише двох у полку, я і один пан капітан з Камніци.Він, за позволенням, пане поручник, як ішов улицею, тобез перерви вертів собі пальцем лівої руки в лівій дірці носа,а пальцем правої в правій дірці. А коли пішов з нами на вправи,то завжди казав нам стати в лаву і говорив:„Жовніри, ег, памятайте, ег, що нині є середа, ег, бо завтрає четвер, ег!"Поручник Люкаш здвигнув плечима, як чоловік, що незнаходить слів, щоби висловити якусь думку.Він перейшовся попри Швейка від вікна до дверей і віддверей до вікна, при чім Швейк звертав свою голову за ним,як соняшник за сонцем, в право, в ліво, в право, в ліво і тотак уперто і невинно, що нарешті поручник спустив свій зір,подивився на підлогу і сказав щось таке ,що немало жадногозвязку з Швейковим оповіданням про капітана - ідіота.,,Так", говорив поручник, „у мене мусить бути лад і порядокі дисципліна і чистота і не смієте брехати! Розумієте?* Типову, очевидну.