Пригоди доброго вояка Швейка

96пали в нещастя! Не кождий має таке щастя, як ви.”При тій розмові був якийсь старий пан,' слюсар зі Сміхова.*Він встав, підійшов до Швейка й шепнув йому: „Прошувас, зачекайте на мене на дворі, я мушу з вами щось поговорити.”Коли оба опинилися на вулиці, порозумівся слюсар зіШвейком, якого він справді, уважаючи на слова Палівцевої,уважав за дезертира.Слюсар сказав йому, що він має сина і що той син такожтепер утік з війська йукривається у своєї бабки в Ясіні колоЙозефштадту.Не зважаючи на запевнення Швейка, що він не є жадендезертир, втиснув йому щирий слюсар десятку в руку.„Це є перша поміч,” сказав він, тягнучи Швейка до якоїсьвинарні на розі вулиці, „я вас розумію, мене не потребуєте боятися.”Швейк вернувся пізно в ночі на кватиру фельдкурата, тафельдкурата ще не було дома.Він надійшов аж над ранком, збудив Швейка й сказав:„Завтра йдемо відправляти полеве богослуження. Зварітьчорну каву з румом. Або ще краще — зваріть мені ґрог!‘ • •* Передмістя Праги.