Пригоди доброго вояка Швейка

150дбав собі раз на маневрах, сповнило серце дівчини мрійливимтеплом і тугою за рідним домом.„То певно знаєте на ринку в Протівіні різника Пейхару?“„А чому би ні?“ відповів Швейк, „це мій брат! Його всітам люблять, він дуже порядний чоловяга, має добре мясоі справедливу вагу."„Чи ви часом не з Ярешів?” питалася далі дівчина, що вжепочала з незнайомим жовніром симпатизувати.„Так!”„А з котрих Ярешів? Чи з тих коло Протівіна, чиз Ражіц?”„З Ражіц!"„А старий Яреш ще їздить за пивом?"„їздить!”„Але йому певно вже добре минуло шістьдесять?”„Шістьдесятьвісім мав він цеї весни", говорив спокійноШвейк, „тепер дістав собі десь доброго пса то возиться йомуприємно. Пес сидить собі на возі. Зовсім подібний, як оцей,що вганяє за воробцями.-Гарний песик, миле звірятко."„Це наш пес”, сказала нова знайома", „я служу тут в панаобершта. Ви не знаєте нашого пана обершта?"„Знаю, це добрий, інтелігентний чоловік”, відповів Швейк,„у нас в Будейовицях був також такий полковник."„Наш полковник дуже острий. Як оноді було в газетах,що нашим у Сербії дали трохи по плечах, то він прийшов лютийдодому і побив усі тарелі, а мені хотів виповісти службу".„То це ваш песик", перервав їй Швейк, „шкода, що мійпоручник не може собі придбати такого пса, я дуже люблюпсів.”Він на секунду вмовк і нагло сказав: „Але й не кождийпес їсть усячину.”„О, це правда! Наш Люкс дуже собі розбирає. Якийсь часнавіть не хотів мяса, аж тепер знову їсть.”,,А що йому найліпше смакує?"„Печінка, варена печінка."„Теляча чи вепрова?"„Це йому все одно, коби лише печінка!" сміялася „краянка"Швейка, уважаючи останнє питання Швейка за невдатнийдотеп.Вони ішли побіч себе кусень дороги. До них прилучивсязгодом і пінчер, якого дівчина взяла на ланцюшок. Пес відносивсядо Швейка зовсім довірчиво, навіть пробував крізь на-